“Сьогодні роман про жінку — це аж ніяк не роман про жінку у вітальні чи у дитячій кімнаті”
стверджує Віра Агеєва, доктор філологічних наук, професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”
Вважається, що книги, написані жінками, спрямовані на певну аудиторію. Але чи завжди авторки так званої жіночої прози пишуть виключно для жінок? І чи достатньо розглядати лише з літературознавчого боку величезну кількість творів, авторами яких виступають представниці слабкої статі? Про це та про багато іншого БИЗНЕС запитав доктора філологічних наук, професора Національного університету “Києво-Могилянська академія”, літературознавця Віру Агеєву.
— Минулого року майже всі відомі літературні премії отримали жінки — Нобелівську, Гонкурівську, Букер, Російський Букер. Це збіг чи тенденція в світовій літературі? — Я доповню. Торік премію Антоновича (щорічна премія благодійної фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів за літературні твори та українознавчі наукові дослідження. — Ред.) отримала також жінка — Оксана Забужко. Тож український контекст також треба брати до уваги. Жіноче письменство в Україні має давню традицію. Крім авторок першого ряду, як-от: Леся Українка чи Ольга Кобилянська,