05.10.2010
Игорь Микитенко (программист):
Решением сессии выделен земельный участок под фермерское хозяйство, дано распоряжение райгосадминистрации о разработке проекта по отводу земли в собственность согласно Закону о фермерском хозяйстве. Земельный участок – сельхозназначения. Организационно-правовой статус предприятия – фермерское хозяйство. Последняя проверка, проведённая инспектором землеустройства, выявила нецелевое использование земельного участка, заключающееся в том, что на территории фермерского хозяйства находится кафе (пункт питания рабочих и туристов). По результатам проверки был выписан штраф.
Предприниматели, которые уже сталкивались с подобной ситуацией, утверждают, что это только начало процесса отчуждения нашего земельного участка. В Законе о фермерском хозяйстве нигде не говорится о возможности или невозможности использования земель сельхозназначения для занятия сельским зелёным туризмом. Можно ли в нашем случае отстоять своё право заниматься сельским хозяйством и сельским зелёным туризмом?»
Юрий Бауман
адвокат
Всеукраинское адвокатское объединение «Альянс»
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства. Землі фермерського господарства можуть складатися, зокрема, із земельних ділянок, що належать на праві власності фермерському господарству як юридичній особі.
У державному акті на право власності на земельну ділянку фермерського господарства чи договорі оренди земельної ділянки зазначається цільове призначення земельної ділянки (правовий режим землі), якою володіє чи яку використовує Фермерське господарство – "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва". Фермерське господарство може мати у власності земельні ділянки з іншим цільовим призначенням, як приклад – «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд». Додатково, фермерське господарство може звернутися до органів державної влади з клопотанням про зміну цільового призначення земельної ділянки, що є його приватною власністю.
Згідно п. а ч.1 ст. 17 «Про фермерське господарство», фермерське господарство зобов’язано забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Аналогічні положення закріплені в п."а" ч 1.ст. 91, та п."а" ч 1. 96 Земельного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом проведення перевірок.
Із звернення підприємця не вбачається наявність у нього дозволу на спорудження кафе на земельній ділянці, а також введення кафе в експлуатацію (наявність висновку СЕС про відповідність приміщень санітарним нормам та інше), тому правова природа пункту харчування працівників та туристів фермерського господарства є незрозумілою. Додатково варто відзначити, що кафе як заклад громадського харчування може бути збудоване на земельній ділянці, цільове призначення якої визначається як «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».В іншому випадку кафе буде вважатися будівлею, що збудована на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм (ч.1 ст.376 ЦК України).
До того ж, необхідно пам’ятати, що самочинно збудована споруда (майно) за рішенням суду може бути знесена. Нормами ч.1 п. г’ ст. 211 Земельного кодексу України визначено, що за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням громадяни несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.(див. рішення Голосіївський районного суду м. Києва від 23.11.2009р., у справі №2-366/09, постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 18.03.2010р., вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25.06.2009 р. у справі №1-12/2009р. та інші).
Відтак, у разі побудови фермерським господарством кафе (закладу громадського харчування), метою якого є отримання прибутку, на земельній ділянці, цільове призначення якої – «ведення товарного сільськогосподарського виробництва» інспектором з контролю за використанням та охороною земель цілком правомірно було прийнято рішення про застосування заходів впливу (штрафу) до фермерського господарства. Утім, при оскарженні у судовому порядку дій державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель та визнання недійсним складених ним документів, фермерському господарству варто зайняти позицію щодо здійснення ним (господарством) діяльності з надання туристичного продукту. Законом України «Про фермерське господарство» визначено, що фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування. При цьому голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії (ст.ст.4, 24 Закону).
Відтак, можна зробити висновок, що фермерське господарство є повноправним суб’єктом підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про туризм», екологічний (зелений) туризм віднесений до одного із дозволених видів туризму. При цьому екологічний (зелений) туризм як вид діяльності включає, зокрема, надання послуг з розміщення та харчування туристів. Ці послуги можуть здійснювати як фізичні особи, так і інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги (туристичний продукт) з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг туристам.
Проте варто відзначити, що право займатися зеленим туризмом закріплено Законом України «Про особисте селянське господарство», нормами якого чітко визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва (ст.1Закону). При цьому Закон України «Про фермерське господарство» прямих норм, які б вказували на права фермерського господарства займатися діяльністю у сфері сільського зеленого туризму не містить. За таких обставин доцільно стверджувати, що місце, де відбувається харчування туристів та працівників, є тимчасовою спорудою, що не пов’язана фундаментом із землею.На мою думку, це дозволить поставити під сумнів твердження працівників земельної інспекції про те, що відбулася самовільна забудова земельної ділянки, а відтак має місце нецільове використання землі. До того ж, обов'язок доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.71 КАС України).
Окрім того, доцільно проаналізувати підстави та порядок проведення перевірки фрмерського господарства територіальним органом інспекції з контролю за використанням та охороною земель. Оскільки, як свідчить судова практика розгляду справ, пов’язаних з визнанням протиправними дій інспекції та прийнятих нею (інспекцією) актів індивідуальної дії (постанов, приписів),порушення порядку проведення перевірки за певних обставин є підставою для задоволення адміністративного позову землекористувачів. (див. пстанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2010 р. у справі № 2а-15566/10/0570).
Разом з тим, варто відзначити, що детальний правовий аналіз ситуації, що склалася стосовно дій територіального органу контролю за використанням та охороною земель органу стосовно Фермерського господарства може бути зроблений лише після вивчення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства / акту обстеження земельної ділянки, складеного відносно фрмерського господарства, та всіх інших наявних документів по справі.
У державному акті на право власності на земельну ділянку фермерського господарства чи договорі оренди земельної ділянки зазначається цільове призначення земельної ділянки (правовий режим землі), якою володіє чи яку використовує Фермерське господарство – "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва". Фермерське господарство може мати у власності земельні ділянки з іншим цільовим призначенням, як приклад – «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд». Додатково, фермерське господарство може звернутися до органів державної влади з клопотанням про зміну цільового призначення земельної ділянки, що є його приватною власністю.
Згідно п. а ч.1 ст. 17 «Про фермерське господарство», фермерське господарство зобов’язано забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Аналогічні положення закріплені в п."а" ч 1.ст. 91, та п."а" ч 1. 96 Земельного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом проведення перевірок.
Із звернення підприємця не вбачається наявність у нього дозволу на спорудження кафе на земельній ділянці, а також введення кафе в експлуатацію (наявність висновку СЕС про відповідність приміщень санітарним нормам та інше), тому правова природа пункту харчування працівників та туристів фермерського господарства є незрозумілою. Додатково варто відзначити, що кафе як заклад громадського харчування може бути збудоване на земельній ділянці, цільове призначення якої визначається як «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».В іншому випадку кафе буде вважатися будівлею, що збудована на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм (ч.1 ст.376 ЦК України).
До того ж, необхідно пам’ятати, що самочинно збудована споруда (майно) за рішенням суду може бути знесена. Нормами ч.1 п. г’ ст. 211 Земельного кодексу України визначено, що за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням громадяни несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.(див. рішення Голосіївський районного суду м. Києва від 23.11.2009р., у справі №2-366/09, постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 18.03.2010р., вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25.06.2009 р. у справі №1-12/2009р. та інші).
Відтак, у разі побудови фермерським господарством кафе (закладу громадського харчування), метою якого є отримання прибутку, на земельній ділянці, цільове призначення якої – «ведення товарного сільськогосподарського виробництва» інспектором з контролю за використанням та охороною земель цілком правомірно було прийнято рішення про застосування заходів впливу (штрафу) до фермерського господарства. Утім, при оскарженні у судовому порядку дій державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель та визнання недійсним складених ним документів, фермерському господарству варто зайняти позицію щодо здійснення ним (господарством) діяльності з надання туристичного продукту. Законом України «Про фермерське господарство» визначено, що фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування. При цьому голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії (ст.ст.4, 24 Закону).
Відтак, можна зробити висновок, що фермерське господарство є повноправним суб’єктом підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про туризм», екологічний (зелений) туризм віднесений до одного із дозволених видів туризму. При цьому екологічний (зелений) туризм як вид діяльності включає, зокрема, надання послуг з розміщення та харчування туристів. Ці послуги можуть здійснювати як фізичні особи, так і інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги (туристичний продукт) з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг туристам.
Проте варто відзначити, що право займатися зеленим туризмом закріплено Законом України «Про особисте селянське господарство», нормами якого чітко визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва (ст.1Закону). При цьому Закон України «Про фермерське господарство» прямих норм, які б вказували на права фермерського господарства займатися діяльністю у сфері сільського зеленого туризму не містить. За таких обставин доцільно стверджувати, що місце, де відбувається харчування туристів та працівників, є тимчасовою спорудою, що не пов’язана фундаментом із землею.На мою думку, це дозволить поставити під сумнів твердження працівників земельної інспекції про те, що відбулася самовільна забудова земельної ділянки, а відтак має місце нецільове використання землі. До того ж, обов'язок доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.71 КАС України).
Окрім того, доцільно проаналізувати підстави та порядок проведення перевірки фрмерського господарства територіальним органом інспекції з контролю за використанням та охороною земель. Оскільки, як свідчить судова практика розгляду справ, пов’язаних з визнанням протиправними дій інспекції та прийнятих нею (інспекцією) актів індивідуальної дії (постанов, приписів),порушення порядку проведення перевірки за певних обставин є підставою для задоволення адміністративного позову землекористувачів. (див. пстанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2010 р. у справі № 2а-15566/10/0570).
Разом з тим, варто відзначити, що детальний правовий аналіз ситуації, що склалася стосовно дій територіального органу контролю за використанням та охороною земель органу стосовно Фермерського господарства може бути зроблений лише після вивчення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства / акту обстеження земельної ділянки, складеного відносно фрмерського господарства, та всіх інших наявних документів по справі.
