Інноваційні оборонні розробки: чому українська реальність відстає від світової

Мирослав Добрянський, «Битва під Пилявцями», 2008
1027
Мирослав Добрянський, «Битва під Пилявцями», 2008

Під ковпаком держави

Для формування інноваційної технічної галузі потрібно принципово змінювати підходи до менеджменту і розвивати державно-приватне партнерство. Це ключова умова для розвитку новітніх розробок в Україні.

Ми живемо в динамічну інформаційну епоху, де ведучою є роль саме людського капіталу, як ключового фактору розвитку. Намагання використати застарілі моделі індустріального періоду радянських часів, які передалися частково ментально, а частково у перекладених на українську мову законах та підзаконних актах, не призведе до гарного результату.

Ми будуємо ліберально-демократичну державу на засадах ринкової економіки. В цій суспільно-політичній моделі кращим природнім регулятором є ринок і держава не повинна жорстко нормувати оплату праці та безпосередньо втручатися у ціноутворення, особливо це актуально для сфери новітніх технологій. Наприклад, державний замовник не повинен вимагати, щоб висококласний інженер-оптик приватного підприємства отримував нормовану зарплату на рівні 9,8 грн/год., оскільки це прямий шлях до «вимивання мізків» з України – на Заході існує і доводить свою ефективність зовсім інший підхід, побудований на заміщенні фізичного і природного капіталів в національному багатстві людським капіталом (інноваційна модель економіки).

Синергія розвитку України може з’явитися лише на принципах взаємної довіри і поваги держави та бізнесу, насамперед, інноваційного, тобто на партнерських засадах. Звичайно, механізми контролю з боку держави потрібні, але вони не повинні будуватися на негативній мотивації – обмеженнях, заборонах і жорсткому нормуванні, а мають слідувати принципам стимулювання, сприяння та підтримки. Це зовсім інший вимір сприйняття відносин “держава-суспільство”, і це вкрай важливо у сфері інноваційних розробок.

Іноземний досвід

В Україні розумна нація, у нас гарна політехнічна школа та надзвичайно проактивна молодь, збережені технологічні можливості по ряду напрямів – по суті це є базисом інноваційної моделі розвитку України, яку слід імплементувати. Іноземний досвід може допомогти в цьому: наприклад, Норвегія або Швеція, в яких до 50% у нові розробки вкладає держава, а 50% – бізнес, індустрія. В цих країнах практичні позитивні результати цього інноваційного партнерства можливо побачити всюди.

На Заході успішно працюють механізми державно-приватного інноваційного партнерства, існують різноманітні фонди підтримки інновацій, що створює єдину професійну спільноту з конкретним результатом – в умовах сучасних викликів і загроз зберегти стабільність, безпеку і забезпечити високу якість життя.

При великих західних компаніях, університетах створені технопарки, де є різноманітне унікальне і специфічне обладнання – будь ласка, використовуй і створюй нове. В Норвегії в одному з університетів я побачив 3D-принтер, який дає можливість створювати надміцні деталі з… титану! Інноваційний бюджет цього університету вимірюється величезними сумами, які інвестує і держава, і промисловість. Це і є державно-приватне партнерство у дії. Такий досвід і можливості кооперації з нашими західними колегами доцільно активно реалізовувати на практиці.

Ще одним прикладом може бути американське агентство з передових оборонних досліджень DARPA. Від імені держави ця структура фінансує розвиток більшості потрібних державі оборонних інноваційних технологій. Розробники, таким чином, інвестують увесь свій час у розробку продукту, а не на пошук фінансування для свого проекту.

Українські новатори

Незважаючи на відсутність подібних умов в Україні, наші розробники зуміли закріпити за собою статус новаторів світового рівня. Так, за напрямами ІТ, лазерних та інтерактивних технологій, автоматизованих та радіокомунікаційних систем, захисних матеріалів та ряду інших ми можемо забезпечити потребу української армії в інноваційній продукції.

По суті, українські новатори сьогодні – це люди, які кожного дня відкривають двері в краще майбутнє шляхом запуску конкретних інноваційних проектів, постійно стикаючись з різноманітними проблемами. Слід подякувати, що вони залишаються відданими Україні і вірять в краще майбутнє української інноваційної сфери.

Конкурентоздатність

Інноваційні оборонні розробки, створені в Україні, є конкурентними на міжнародних ринках. Вони часто виграють в креативності і є економічно ефективними при масштабуванні виробництва. Крім цього, українські фахівці добре розуміються на практичній інтеграції створених ними технологічних рішень як для оборонних, так і цивільних потреб.

Інновації – не лише науковий результат чи ідея, це їхнє перетворення в реальні конкурентоздатні продукти завдяки зусиллям колективу високопрофесійних науковців, технологів, інженерів і менеджерів. Водночас, інновації – це досить чутлива сфера. Результат дослідно-конструкторських робіт може бути і негативним, але він підказує шлях подальшого руху, і це також важливо для отримання кінцевого результату.

Проте, в Україні досить часто можна побачити чудову ідею і, на жаль, зібраний «на коліні» прототип. Все через те, що «Де знайти відповідне обладнання та фінанси для проведення досліджень та/або виготовлення дослідних зразків?» – аж ніяк не риторичне запитання для багатьох українських розробників. Саме з цих причин в Україні багато досліджень тягнуться роками, часто відкладаються на полицю, що знижує їхню конкурентну привабливість і, врешті-решт, збільшує загальні витрати. В умовах сучасної конкуренції на світовому ринку це також поступово призводить до вимивання з України талановитих кадрів, що вже є проблемою.

Практика, перевірена десятиліттями

Для ідентифікації шляхів підтримки інноваційної сфери не слід винаходити велосипед – потрібно використовувати працездатні світові моделі інноваційного бізнесу. При цьому слід розуміти, що для запуску інноваційного процесу (в стратегічному вимірі) держава повинна забезпечити фінансування (гранти) інноваційних розробок, створення і розвиток відповідних технопарків – саме це ініціюватиме конкуренцію розробників за гранти, що в свою чергу формуватиме умови для заміщення капіталу і подальшого розвитку національної економіки на базі інноваційної моделі. Тобто, у якості перших кроків українській державній адміністрації доцільно:

1. Створити в Україні державний офіс Головного координатора інноваційних проектів (Головного вченого).

2. Сформувати законодавчі механізми державно-приватного партнерства у сфері інновацій.

3. Забезпечити участь держави у фінансуванні (стимулюванні) ключових інноваційних проектів, створенні і розвитку національних технопарків для реалізації найбільш сміливих інноваційних ідей.

Все це можливо та потрібно втілити в українську реальність. Ми маємо гарні можливості для інноваційного стрибку України в краще майбутнє – питання лише в їх реалізації.