business head ads

Чому аграрії не вірять у пріоритетне право викупу землі?

Блог
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Петро Євич, власник компанії "АгроРось" (Черкаська область)

 Аграрна галузь переживає турбулентні часи. На фоні збільшення виплат за оренду паїв до 12% і навіть вище, cкасовано пільги по ПДВ, посилився тиск з боку правоохоронних та численних контролюючих служб. Активізувалися й "громадські" активісти, які в одному з районів перекрили дорогу, щоб не можна було возити збіжжя, бо автомобілі створюють шум на вулицях у вечірній час.

У селі Тарасівка було виведено більше 5% всього масиву земельних угідь тому, що там землі культурної спадщини. Попри те, що земля рівна, оброблялась скільки люди пам’ятають. На наші неодноразові звернення про те, що потрібно провести дослідження цих земель, що підприємство надасть навіть необхідну допомогу фахівцям у розкопках, відповіді від Міністерства культури ми так і не отримали, хоча звертались не один раз. Стіна.

Середні та невеликі аграрні підприємства не впевнені в завтрашньому дні. До їхньої думки "верхи"  прислухаються дуже неохоче.

З одного боку, ми розуміємо, що стримувати далі ринок землі не можна. Дуже вже швидко нові керманичі цю справу проведуть. Але з іншого – не бачимо ніякого порядку, який би мав бути перед запуском цього ринку. Хто сьогодні розуміє, якою буде вартість землі? Ніхто цього не розуміє. Де взяти гроші на придбання чорнозему? Це ще одне із питань без відповіді.

Чи зможу я, як середній агропідприємець, розраховувати, що викуплю у пайовиків землі, які орендував у них весь цей час? Я не маю відповіді на це питання. Бо за проєктом закону (про ринок землі), ніби орендар і має право першочергової покупки, але якщо він не домовиться щодо ціни, то таке право у нього одразу ж анулюється. На мою думку, ціна за гектар стартуватиме від 1000-2000 тис. доларів.

Наразі я веду перемовини із нашими пайовиками, щоб вони не поспішали продавати землю. Але я розумію зараз тільки одне: що будь-який пайовик продасть свій пай тому, хто заплатить більше.

Неважливо, що всі ці непрості роки такими підприємствами як моє, утримуються освіта, якоюсь мірою культура, здійснюється ремонт доріг, шкіл і садочків, церков, будинків культури. Можеш обіцяти пайовикам працевлаштування на своєму підприємстві, але більшості це не потрібно. Дехто отримує гроші за продаж землі і на цьому все. Хтось їх віддасть дітям, хтось використає на свій розсуд.

Ситуація така, що працювати в сільському господарстві стало дуже складно. Зараз обвалилася ціна на сільськогосподарські культури. Я впевнений, що це також навмисно робиться великими аграрними гравцями, щоб середні та невеликі фермери не змогли  виконати свої кредитні зобов’язання перед банками. А відтак не мали оборотних коштів, в томі числі грошей на придбання землі.

Ріпак і соняшник продати за кордон стало вкрай складно, бо на сьогодні впроваджено поправки до податкового кодексу, згідно яких збільшилося експортне мито, якщо ти працюєш через посередників. А от якщо працюєш напряму із зовнішніми ринками, то тоді податку такого не буде. Але ж так працювати можуть тільки великі агрохолдинги.