business head ads

Картопляну галузь треба рятувати

Блог
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Оксана Руженкова, виконавчий директор Української асоціації виробників картоплі

Картопля в сезоні-2019 стала ТОП-темою для обговорення не лише в ЗМІ, а й фактично в кожній українській родині. Звичайнісінький продукт, який називають другим хлібом українця, жорстко нагадав про себе підняттям цін у декілька разів. Так, останні 4 роки після початку продовольчої війни між усім світом і Росією, Україна, яка, до речі, єдина не подумала, як захистити свій внутрішній ринок, динамічно скорочувала виробничі площі.

Серйозним ударом для картоплярської галузі стало запровадження 2017 року країнами ЄАЕС (Митний Союз) єдиних карантинних правил, згідно яких поставки картоплі на їхню територію можуть вестися тільки з ділянок, вільних від карантинних організмів. Процедура передбачала три перевірки впродовж вегетації культури. За два роки опанувати цей механізм пощастило лише декільком компаніям через низку причин, з-поміж яких корупція і низький кваліфікаційний рівень фітосанітарних інспекцій  у регіонах,  недосконалість державних лабораторій із перевірки якості картоплі, пасивність самих виробників і брак їхньої витримки в боротьбі з вітчизняною бюрократією. Все це призвело до того, що не лише професійні підприємства майже втричі скоротили площі під картоплею – з 70 тис. га у 2014 році до 18-20 тис. га у 2018 році, а й домогосподарства населення почали віддавати перевагу іншим, більш рентабельним культурам, зокрема ягодам, які потребують менше видатків на 1 га і менших трудовитрат за рахунок коротшого виробничого циклу. Відтак, годі говорити про достовірність державної статистики, яка ще 2018 року оптимістично рапортувала про вирощені 22 млн т картоплі, що начебто дозволяло Україні багато років поспіль перебувати в ТОП-3 світових виробників цього продукту.

Вітчизняні картоплярі неодноразово намагалися спростувати це завищення показників, вказуючи, що Україна вирощує в кращому випадку 13-15 млн т. При внутрішній потребі в 6,5 млн т, без збуту на зовнішніх ринках, без переробки і цього більше, ніж достатньо. Достатньо, щоб картоплярі  4 роки поспіль працювали собі в збиток, не виходячи навіть на собівартість виробництва, котра щороку зростає не лише за рахунок подорожчання МТР (насіння, пестициди, добрива, паливо), а й вартості води для поливу (у низці регіонів і навколо міст-мільонників вона 2019 року подорожчала в  чотири рази, ще й водоканали фермерів змусили своїм коштом модернізувати), оренди паїв удвічі з 2,5 тис. грн/га до 4,5-5  тис. грн/га, підвищення зарплат сезонних робітників до 800 грн/доба тощо. І це при тому, що в 1 га картопляр має "закопати" 75 тис. грн при вирощуванні на богарі і 150 тис. грн  на зрошенні. При отриманні з них врожаю нижче 40 т  і вартості продукції для "перших рук" покупця навіть по 3 грн/кг, фермерові після всіх витрат залишаються 3-5 тис. грн із 1 га за весь сезон доволі складної роботи – бульба росте під землею.

Читайте також: Як картопляна "некондиція" перетворилася у прибутковий бізнес

Тривалий час Українська асоціація виробників картоплі плекала надію розвинути вітчизняну картопляну переробку – картопляний крохмаль, картопляне борошно (пластівці), чіпси, фрі. З чіпсами в Україні все відносно нормально – працюють заводи "Монделіс Україна" (ТМ "Люкс"), ТОВ "Клуб чіпсів", 2019 року в Миколаєві запрацювала лінія Pepsico (ТМ "Лайс"). А от з картопляним борошном не склалося – єдина старенька надміру енерговитратна лінія, що працювала на ТОВ "Левона" із 2019 року більше не працює – вийшла з ладу і ремонтувати її немає сенсу.

Дуже не райдужна ситуація в сегменті картопляного крохмалю, де працюють найбільший роботизований в Євразії завод ПБП "Вимал", а також ТОВ "Крохмалепродукти України", ТОВ "Левона", ТОВ "Агроінтех" і мав намір от-от запустити в роботу переробні потужності після кількох років перерви агрохолдинг "Мрія". Невелику за потужністю крохмальну лінію будують у с. Авдєєвка, що на Чернігівщині і вона начебто перебувала в стадії 80% змонтованого обладнання.

2019 рік із його проблемними кліматичними умовами, що суттєво позначилися на врожаї, вивів із лав переробників ТОВ "Левона", агрохолдинг "Мрія", придбаний членами королівської родини Саудівської Аравії, об`єднав потужності з агрохолдингом "Агро ЛВ Лімітед" і про крохмаль тут наразі не йдеться. ТОВ "Агроінтех" і минулий сезон ледь-ледь витягнув, 2019-го лінію вмикатимуть вряди годи. ПБП "Вимал" змушений імпортувати сировину з Росії, оскільки має кредитні зобов`язання. Ідея з будівництвом заводу з виробництва фрі – Fata Morgana українського картоплярства.

Російська, білоруська, єгипетська, алжирська, турецька картопля на полицях українських супермаркетів – сумний симптом, на який нарешті має звернути увагу держава й усвідомити, що картопля входить до базового споживчого продуктового кошика українця. Вона, без перебільшення, – один із наріжних каменів продовольчої безпеки України. Логічно, що перебуваючи в стані війни, Україна почала стимулювати експорт, щоб знайти кошти на забезпечення війська. Але скільки можна тягти з хати на базар геть усе, якщо потрібно малозабезпечені верстви годувати?

В УАВК не замовкає телефон і просять допомогти знайти картоплю для дитячих інтернатів, будинків літніх людей, пенітарціарної системи, Міноборони. Їх продукцією з присадибних ділянок не нагодувати. Лише закриття внутрішнього ринку шляхом введення розумних карантинних вимог і продумане стимулювання виробництва картоплі може призупинити катастрофічне скорочення виробництва. А наочні передумови для цього, на жаль, є.