Урок праці для України

Блог
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Володимир Полевий, головний редактор журналу БІЗНЕС

У січні 1914 року Генрі Форд вдвічі підвищив зарплату працівникам своїх автозаводів. Так він забезпечив себе кваліфікованим персоналом і створив новий клас потенційних покупців машин Ford. Це відомий усім happy end історії, якому передувало століття протекціонізму промисловості у США. Це була дуже видима рука держави, яка скеровувала "невидиму руку ринку". Відтоді не лише природні ресурси, а й люди стали капіталом, за який бізнес конкурує тепер уже в міжнародному форматі.

Що маємо ми? Багато шуму й обіцянок про "економічне зростання в 40%". Ліберальні гасла — для бізнесменів, соціалістичні — для пенсіонерів, антикорупційні — для інвесторів, плюс фантазії про мирне економічне співіснування з Росією. І відсутність комплексної стратегії, що дозволить усього цього досягти. Як можна анонсувати прийняття нового Трудового кодексу в інтересах бізнесу, але проголосити себе соціалістичною партією? Як поєднати економічне зростання, створення нових виробництв і зменшення забруднення довкілля на 20%? Як зменшити розмір податкових відрахувань до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, але збільшити нинішнім пенсіонерам матеріальне забезпечення?

Ми ірраціонально чекаємо на диво, але об’єктивно втрачаємо людей. І великий, і середній бізнес в один голос заявляють, що на ринку фізично відсутні кваліфіковані працівники… які збирають яблука та роблять ремонти у Польщі. Туди ж виїжджають наші айтішники, архітектори, конструктори… Адже Польща звільняє молодь від оподаткування доходів та розробляє спеціальні програми для залучення українців. Причому на рівні компаній все добре — ми впроваджуємо таргетовані системи мотивації та соціальні пакети, намагаємось врахувати вікові особливості, стимулюємо гендерну рівність тощо. Багато подібних позитивних кейсів є в цьому номері. Але люди їдуть.

Кардинально перезапустити ринок праці, за задумом влади, має новий Трудовий кодекс. Діючий КЗпП, кажуть, був розроблений під індустріальну модель промисловості. Закони треба оновлювати до вимог сьогодення, але я геть не зрозумію, чим нам не догодила індустріальна модель і яку модель економіки ми будуємо тепер? Мудрі іноземні консультанти пророкують зміну економічної парадигми і радять усім ставати креативними підприємцями та інноваторами… Еге ж… й експортувати на Захід яскраві крашанки у розрахунку 100 тонн (насипом) за одну Tesla.

До речі, заводи Ілона Маска — це квінтесенція індустріалізму та інновацій саме у промисловості. Це я до того, що неможливо створити Трудовий кодекс "під" креативну економіку. Спочатку треба створити креативні галузі промисловості. Заборонити експортувати сировину та встановити бар’єри на імпорт (а не лобіювати безмитні поштові схеми вартістю до $800). Наразі світ не вигадав нічого нового, окрім як залучати інновації, креативність і синергію у переробну промисловість. На яких ринках потрібні наші косарки, трактори, літаки і кораблі? На власному, українському ринку з 40 млн споживачів. І так, значна частина з цих споживачів має отримувати зарплату саме в індустріальному виробництві. Це зварювальники, слюсарі, монтажники, техніки, механіки, ткалі та кравці. Не найкреативніші професії, чи не правда?

Тож, можливо, проблема не лише у старих правилах, інституціях та корупції, а в стратегіях, людях і проривних галузях промисловості, які потягнуть за собою економіку?