Україна – не полігон для випробування потенційно небезпечних речовин

Блог
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Віталій Ільченко, власник компанії "UKRAVIT" засновник "Інституту здоров'я рослин".

Починаючи з червня 2017 року, тривають дискусії щодо внесення змін до статті 4 Закону України «Про пестициди та агрохімікати». Суть змін полягає у наданні дозволу на ввезення до України пестицидів, незареєстрованих у країні-виробнику (законопроект №6606). А нещодавно ситуація знову отримала резонанс. У жовтні минулого року в Парламенті зареєстрований законопроєкт №2289, що практично дублює попередній проєкт №6606 і дозволяє ввозити на митну територію України незареєстровані у країні-виробнику пестициди, а також дозволяє застосування, зберігання, торгівлю, рекламування та перевезення залишків пестицидів та агрохімікатів, термін реєстрації яких закінчився, упродовж 2 років.

Однак, як і у 2017 році, питання сприймається неоднозначно, оскільки ряд потужних гравців національного ринку категорично не погоджуються з такими змінами. Серед них – компанія «UKRAVIT», яка працює на ринку вже 20 років, Всеукраїнська екологічна ліга, Асоціація тваринників України, Українська Бізнес Асоціація та інші. І ми можемо аргументувати свою позицію.

Лобісти законопроєкту №2289 у своїй вимозі дозволити ввезення незареєстрованих у країні-виробнику пестицидів спираються на відсутність подібних вимог у законодавстві США, ЄС та інших розвинених країн. Однак замовчують той факт, що саме для цих країн обов’язковою є реєстрація кожного компонента препарату, незалежно від того, чи є він діючою речовиною, чи допоміжною (Регламент ЄC №1907/2006 REACH та TSCA). Тому що розвинені країни піклуються про свою екологію та безпеку своїх громадян. І вимагаючи залишити обмеження на ввезення незареєстрованих пестицидів до України, ми прагнемо того самого. Наша країна – не полігон для випробування потенційно небезпечних речовин. Якщо ж пестицид не зареєстрований у країні-виробнику та в жодній іншій країні світу, він, цілком імовірно, може завдати шкоди екології України та здоров’ю людини Тому його спочатку необхідно всебічно дослідити в умовах, які унеможливлюють його потрапляння в екосистему країни. На користь цієї думки говорить і той факт, що негативна дія деяких речовин може проявлятися через термін, який суттєво переважає час, потрібний на дослідження та реєстрацію. Тож відповідальність за це буде на владі, яка дозволить ввозити в Україну такі продукти.

Наслідком заборони ввезення незареєстрованих у країні-виробнику пестицидів прихильники законопроєкту №2289 вважать створення штучного бар’єру для використання інноваційних продуктів і, відповідно, збільшення пестицидного навантаження на екосистему. Однак заборона не торкається насправді інноваційних продуктів, які пройшли перевірку в агроіндустрії ЄС та інших країнах і довели свою ефективність та безпечність на практиці.

Що ж стосується «втрат», які через обмеження, буцімто, зазнає українська наука, то хочу нагадати, що заборона поширюється винятково на промислові партії. Для потреб науки препарати ввозяться безперешкодно. Крім того, обмеження на ввезення незареєстрованих у країні-виробнику пестицидів дає можливість розвиватися, приваблювати інвестиції та створювати власні інноваційні розробки вітчизняним виробникам і, відповідно, сприяти імпортозаміщенню та розвитку України. А це, звісно, зовсім не цікавить мультинаціональних виробників.

Варто звернути увагу й на той факт, що із незареєстрованими у країні-виробнику пестицидами в Україну може хлинути лавина фальсифікату, контролювати який буде неможливо. Ситуацію суттєво ускладнює й недосконалість системи контролю та реєстрації «хімії» в Україні. Тож доки ми не приведемо діючі лабораторії до європейських норм і стандартів, не виробимо ефективні методики, говорити про ввезення незареєстрованих пестицидів немає сенсу. І обмеження в цьому питанні в нашому законодавстві наразі є чи не єдиним "запобіжником", який віддаляє нас від ймовірної екологічної кризи.