Тетяна Печаєва: На найближчі 10 років наша компанія має великі плани

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Тетяна Печаєва, заступник голови правління — генеральний директор АТ “Лекхім”

 

 — Як вам минулий рік з точки зору ведення бізнесу? З якими викликами довелось зіткнутись вашій компанії? Ви з оптимізмом поглядаєте в майбутнє?

— У мене стосовно цього року подвійне відчуття. Не можу сказати, що він був надто успішним і ми досягли того, чого прагнули. Проте стратегічні цілі, я думаю, ми виконали.

Нині група компаній “Лекхім” — це два сучасних фармацевтичних підприємства, що випускають понад 150 найменувань лікарських засобів та медичної продукції, здебільшого життєво необхідних препаратів. “Лекхім” — це більше 800 працівників у Харкові, Умані, Києві. Цього року ми розпочали проектування нового підприємства під Обуховом. Крім цього, запланували та почали будівництво спільного підприємства в Узбекистані. В принципі, на найближчі 10 років наша компанія має великі плани. Перший — завершити будівництво двох сучасних заводів. Другий — розширити географію збуту.

Є ще одна мрія, точніше, я сподіваюсь, це вже можна вважати великим успіхом: до кінця поточного року “Лекхім” розраховує отримати підтвердження прекваліфікації Всесвітньої організації охорони здоров’я. Наша компанія стане першою в Україні, хто отримає цей сертифікат.

— Що це означає?

— Є європейські GMP-сертифікати, що підтверджують якість виробництва лікарських засобів. І багато вітчизняних підприємств вже мають відповідні документи. А є ще ВООЗ, яка не визнає жоден сертифікат у світі. Тому що має власну інспекцію. Маючи сертифікат від ВООЗ, ви можете вийти зі своєю продукцією на ринки всіх континентів. “Лекхім” наявність такого документа дозволить брати участь у державних тендерах не лише в Україні, а й за кордоном. Це серйозна заявка про себе у світі.

— Ви сказали про подвійне відчуття. Що з іншого боку?

— Знову незрозуміло, що буде з економікою. Думки експертів не збігаються: хтось прогнозує зниження курсу, хтось — зростання. І хоча ця нестабільність триває в нас досить довго — я пам’ятаю кризи і 2014 р., і 2008 р., — вона не додає оптимізму. Але в будь-якому випадку ми не плануємо зупинятись на досягнутому: той заділ, що ми зробили цьогоріч, я впевнена, дозволить виконати задумане протягом 10 років. Якщо почне “просідати” український ринок медикаментів, у нас є досить потужна експортна складова — близько 20% нашої продукції поставляємо на зовнішні ринки.

— Всі поглядають на зовнішні ринки. Складно українським лікам завойовувати світ?

— Складно. Особливо європейський. Тамтешні компанії досить сильно себе захищають. Але це нормальне бажання будь-якого бізнесу — захистити власні ринки. На жаль, поки не можу сказати такого про українську державну політику. Низка законодавчих ініціатив йдуть не на користь вітчизняному виробнику лікарських засобів. Якщо говорити назагал, то українська фарма дуже сильна: в нас 102 підприємства, і вони експортують продукцію в більш ніж 70 країн. Це високорентабельна галузь з продукцією з високою доданою вартістю, новими технологіями, інноваціями. Якість наших препаратів не гірша за іноземні. І географія експорту це доводить — 70 країн нам довіряють і визнають. Лишилось відродити довіру до вітчизняного виробника з боку наших громадян та отримати підтримку держави.

— Якщо помріяти про щось глобальне, фармацевтична галузь України має шанс поборотися за винахід інноваційних препаратів, які зробили б революцію на ринку?

— Можливості є. Фахівці є. Я думаю, питання лише у коштах. Будь-які інновації у фармацевтичній справі — це мільярди доларів. Тож дозволити собі таке можуть лише світові виробники. Потенціал в України є, але немає таких ресурсів. Ми можемо йти іншим шляхом.

Є перелік життєво необхідних препаратів, які не випускаються в України. Це і вакцини, і гормони, і препарати для лікування онкозахворювань. Всі наші підприємства готові ці препарати випускати, але якщо ми будемо мати хоча б розуміння, що ці ліки після виробництва потраплять у плани централізованих закупівель. Можна вкласти мільйони доларів у будівництво потужностей, реєстрацію, проведення доклінічних і клінічних досліджень. А коли все буде готово, нам просто відмовлять у закупівлі. Скільки таких історій вже було.

— Куди “Лекхім” рухатиметься надалі?

— Наразі продукція нашого підприємства досить потужно представлена в категорії серцевосудинних препаратів, препаратів для травлення, антибіотиків. Плануємо розвиток насамперед лінійки антибіотиків. Про другий напрямок розвитку поки говорити не буду, бо він лише на стадії розробки проекту, а я віддаю перевагу конкретним фактам. Можу сказати, що ми продовжимо освоювати ринок Узбекистану. І це будуть препарати, вже перевірені часом, які нині закуповуються державою. Активно виходимо на ринки Азії — у Монголію, В’єтнам. Триває реєстрація наших препаратів в Індії, Китаї, країнах Африки. Плануємо розширити ринок збуту. Хочемо брати участь у всіх міжнародних торгах.

— А як щодо мрій про розвиток ринку України?

— Сподіваюсь, що ми поступово відійдемо від безрецептурного відпуску ліків. Такого немає в жодній країні. Необхідно вирішити питання продажу ліків під виглядом біодобавок. Розібратися з торгівлею препаратами через інтернет. На найвищому рівні домовитись про стратегічне забезпечення українців життєво необхідними ліками, які зараз купуються за державні гроші. Тоді як вітчизняний виробник здатен випускати цілу низку таких препаратів. Й у нас складений такий список.

Ми хочемо, аби нас почули органи державної влади. Чого не вистачає? Чітких правил гри, які б не змінювались так часто. Й економічної стабільності. З нашими цінами ми неконкурентоздатні на ринках СНД. Нас рятує лише те, що в більшості споживачів у колишніх республіках СРСР Україна асоціюється з Європою. В нас вже діють серйозні стандарти, прописані в законодавстві. Я думаю, що за культурою виробництва ми на голову вищі за всіх інших колег з СНД. Впродовж останніх 10-15 років ми зробили великі кроки в розвитку, тож тепер вже далеко попереду.

— На ваших підприємствах люди працюють цілими родинами. Відчуваєте вплив “теорії поколінь”?

— Це правда. За 27 років існування компанії, напевно, 30% кадрів — це люди, що прийшли до нас ще 1992 р., і зараз на підприємстві працюють вже їхні діти й онуки. “Лекхім” — велика фармацевтична родина. Тому ми підтримуємо сімейні цінності.

А щодо молоді… Вона зовсім інша, в неї інші підходи. Вони інакше працюють з інформаційними технологіями у виробництві, просуванні продуктів. Через те що вони по-іншому мислять, їм вдається вийти за рамки уяви про лікарські засоби. Для молоді ліки — це не про біль і погане відчуття. Для них ліки — це те, що робить нас здоровими. Вони змінюють ставлення до лікування. Напевно, це і добре, що ми всі різні. Завдяки цьому ми і йдемо вперед.