“Уряд лобіює інтереси “великої четвірки”

“Уряд лобіює інтереси  “великої четвірки”
562
Олександр Бойко, заступник голови Аудиторської палати України:

У червні українські ЗМІ з розмахом повідомили: “Уряд відкрив шлях до проведення якісного і незалежного аудиту держкомпаній”. Таке рішення можна тільки вітати. Проте після ознайомлення з текстом постанови одразу стає зрозумілим, що до фінансового аудиту державних компаній уряд планує залучити лише обмежене коло аудиторських фірм.

Постановою Кабінету міністрів №390 від 04.06.15 р. “Про деякі питання проведення аудиту фінансової звітності суб’єктів господарювання державного сектора економіки” (далі — постанова №390) затверджуються критерії, за якими аудиторські фірми залучаються до проведення аудиту фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності деяких суб’єктів господарювання державного сектора економіки. Також передбачається, що до проведення аудиту можуть бути залучені виключно аудиторські фірми, що відповідають цим критеріям.

Жодних економічних обґрунтувань для встановлення саме таких критеріїв вибору аудитора для 183 державних компаній розробники постанови не надали. Ба більше: зазначеним критеріям, зокрема, для обслуговування держпідприємств першої групи, задовольняють лише аудиторські фірми, що належать до так званої “великої четвірки”, тобто декілька фірм, що входять до міжнародних мереж. Водночас вітчизняні аудитори можуть позмагатись за право аудиту лише підприємств другої групи.

Це не перша спроба надати преференції окремим аудиторським компаніям, особливо міжнародним. Лобіювання інтересів “великої четвірки” простежується ще з Програми діяльності Кабінету міністрів, схваленої Верховною Радою 11.12.14 р., якою було передбачено залучення міжнародних фірм до аудиту ключових державних підприємств.

Не є великою таємницею, що майже 60% ринку аудиторських послуг в Україні наразі займають саме фірми “великої четвірки” та міжнародних мереж.

При цьому не можна залишити поза увагою той факт, що транснаціональні аудиторські компанії, які пропагують принципи чесної конкурентної боротьби, практикували звернення до представників державної влади та органів місцевого самоврядування, ідентичні за змістом з пропозицією встановлювати в тендерній документації критерії для відбору аудиторських фірм, подібні до передбачених постановою №390, ще до прийняття зазначеної постанови.

 Такі дії, направлені на обмеження участі вітчизняних аудиторських фірм в конкурсних відборах, самі по собі мають ознаки групових антиконкурентних дій.

Отже, урядова постанова лише сприятиме подальшому поглибленню монополізації ринку аудиторських послуг та його розподілу між декількома гравцями. Що аж ніяк не забезпечує прозорості управління державними фінансами й загрожує великими корупційними ризиками.

Якщо розглянути економічні наслідки прийняття постанови №390, то цілком очікуваним є збільшення витрат державних підприємств на аудит, а позитивний ефект для державного сектора від таких нововведень може виявитися доволі сумнівним.

Тим більше що постанова №390 знімає будь-які обмеження розміру витрат держпідприємств на аудит, що, ймовірно, призведе до підвищення собівартості їх продукції і зростання тарифів.

Розцінки на аудит “великої четвірки” вже значно вищі за ціни українських аудиторських фірм. Не можна також забувати, що в практиці “великої четвірки” достатньо випадків, коли підприємства, аудит яких вони проводили, виявлялись неплатоспроможними, а аудиторів звинувачували у недостатній компетентності. Варто лише пригадати ситуації з аудитом низки банків, які наразі перебувають в стані ліквідації: їх обслуговували фірми “великої четвірки”.

Є також доволі негативні приклади діяльності “великої четвірки” й в міжнародній практиці. Але хто не працює, той і не помиляється. У практиці консалтингових компаній, як вітчизняних, так і міжнародних, трапляються ганебні випадки. Ніхто від цього не застрахований, проте наївно сподіватись, що лише належність до світового бренду забезпечить стовідсотковий результат.

Тому при визначенні критеріїв для аудиторів суб’єктів державного сектора економіки доцільно було б приділити увагу професійним аспектам, досвіду та тривалості роботи на ринку, а не кількісним та вартісним показникам. Проте розробники проекту постанови не стали залучати визначеного законом регулятора аудиторської діяльності — Аудиторську палату України — до його опрацювання.

Хоча достатня кількість аудиторських фірм пройшли перевірки Аудиторської палати України та відповідають критеріям щодо проведення обов’язкового аудиту та можуть бути залучені до аудиту фінансової звітності суб’єктів господарювання державного сектора економіки.


Последние новости: