Крилаті розвідники: як і що на передовій бачать «очима» безпілотника (відео)

Крилаті розвідники: як і що  на передовій бачать «очима» безпілотника (відео)
274
Аеророзвідка – очі армії. Для підвищення ефективності роботи операторів безпілотних летальних апаратів в Збройних силах зробили окремий підрозділ для спостерігання за проросійськими бойовиками. 

Оператори працюють на передовій у співпраці із іншими підрозділами, проте говорять: безпілотні летальні апарати досі доводиться купувати власним коштом.

Оператори спеціального підрозділу C4ISR воюють на фронті не перший рік: спостерігають за переміщеннями бойовиків, слідкують за бойовою технікою і передають інформацію іншим підрозділам, зокрема морській піхоті. 

Вона зараз утримує позиції на маріупольському напрямку, зокрема в селищах Широкине і Водяне. 

На цьому ж напрямку працює одна з груп C4ISR – назву давали згідно зі стандартами НАТО. Сподіваються, що найближчим часом це стане актуально для української армії в цілому.


Кілька тижнів тому завдяки інформації, яку надали оператори безпілотних летальних апаратів, вдалося нейтралізувати артилерійську позицію противника. 

Як розповідає боєць із позивним «Крауч», рішення про відкриття вогню у відповідь ухвалили після особливо важкого артилерійського обстрілу позицій морської піхоти поблизу Широкина.

«Бойовики тоді відкрили щільний вогонь – міномети, СПГ, майже усе. Було багато поранених. 

Після цього ми передали інформацію, і ця серйозна артилерійська позиція противника припинила турбувати морську піхоту», – розповідає боєць.

До війни він працював у бізнесі, був архітектором. Спочатку він служив у полку «Азов», працював в артилерійській розвідці мінометної батареї. 

Проте коли влітку 2016 року запросили в C4ISR, то погодився.

У підрозділ ідуть за цікавими завданнями

Офіційно підрозділ створили близько року тому завдяки зусиллям волонтера-аеророзвідника Натана Хазіна. 

Донедавна він обіймав посаду радника начальника Генерального штабу. 

Інформації про підрозділ небагато – розвідувальна діяльність передбачає певну закритість.

Хазін говорить, що створення офіційної військової частини – це справжня перемога. 

Офіційний статус дає можливість отримати хоча б часткове забезпечення, набирати бійців і розробників.

В C4ISR йдуть за цікавими завданнями, говорить командир однієї із регіональних груп із позивним «Ганс». 

Він кадровий офіцер, раніше служив в 93-й бригаді. 

В складі цього підрозділу воював в Пісках поблизу Донецького аеропорту, командував ротою, а іноді й батальйоном. Тепер йому цікавіша розвідувальна діяльність.

Левова частина роботи підрозділу – але, звісно, не вся, – це аеророзвідка. Використовують в роботі не тільки і не стільки техніку, надану Міністерством оборони. 

Зокрема, безпілотник «Лелека» для «Крауча» придбали за допомогою волонтерського фонду напряму у виробника – дніпровської компанії «ДеВіро». 

Разом із літаком «Фурія» компанії «Атлон-Авіа» і «Spectator-М» компанії «Меридіан» БПЛА «Лелека-100» має офіційно поступити на озброєння української армії – польові випробування відбулися ще в лютому. 

Поки що їх передають волонтери або купують самі бійці.

«Цей апарат дозволяє виконувати розвідувальні операції на передовій і в ближньому тилу противника. 

У тому числі він передає відео в режимі онлайн, але в цьому випадку його можуть перехопити. 

При необхідності він може корегувати роботу артилерії, але зараз в нас припинення вогню», – розповів «Крауч».

Інколи по безпілотнику намагаються стріляти, але влучити в нього важко: робоча висота – кілька сотень метрів, а розмір невеликий. Стріляють не снайпери, а просто щільним вогнем.

«У мене, на щастя, такого поки не було, але найчастіше безпілотники втрачають через роботу засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), – говорить «Крауч». – У цих випадках планер втрачає курс і зв’язок із оператором, не розуміє, куди йому летіти далі. Коли в нього заряд скінчується, він падає. 

А іноді сигнали супутників підмінюють, і тоді літак може «вирішити», що він десь в Африці і полетіти на північ в Україну».

У його «Лелеки» є певний захист проти РЕБів, проте на сто відсотків убезпечити безпілотник неможливо.


З іншого боку фронту використовують як любительські пристрої на кшталт тих, які волонтери возять на фронт українським бійцям, так і професійні військові безпілотники російського виробництва «Орлан». 

Це пристрої іншого класу – літають на великі відстані, мають бензиновий двигун. 

Українські розвідники кажуть, що місцевим на непідконтрольній території їх не довіряють – операторами виступають регулярні російські військові.

В української армії вже є безпілотники, що схожі на «Орлан», проте випадки їхнього використання поодинокі. 

Йдеться про волонтерську розробку «PD-1» – перші гроші на реалізацію проекту збирали через «краудфандинг», тобто влаштували кампанію збору коштів в інтернеті. 

Міністерство оборони вже тривалий час розглядає можливість взяття цих літаків на озброєння, але поки що остаточно не вирішило.

За комп’ютером доводиться проводити багато годин

Але 90% робочого часу розвідники проводять за комп’ютером, обробляючи відео, зняте під час вильотів – шукають військову техніку, яку бойовики, звісно, маскують, відслідковують зміни позицій. Кажуть: кількість окопів і траншей вражає – їх дуже багато і будують їх професійно.

«Вони дійсно розглядають ймовірність нашого наступу – готуються серйозно, – показує Радіо Свобода «Крауч» відео позицій проросійських бойовиків. 

 Ми дивимося, які земляні роботи вони зараз проводять, яку техніку заводять в опорні пункти. Постійно бачимо зенітні установки «Шилка» і БМП. 

Моніторити ситуацію треба постійно, і нам це робити значно простіше, ніж військовій розвідці – за 40 хвилин одного польоту ми дізнаємось стільки, скільки вони пішки побачать за місяць».

Передавати в загальний доступ свіже відео розвідники не можуть – гриф таємності для більшості матеріалів підрозділу C4ISR становить півроку. Підрозділ розвивається стрімко і більше новин бійці обіцяють влітку.