У Бога всі повірили на другий день боїв - захисник Авдіївки (відео)

У Бога всі повірили на другий день боїв - захисник Авдіївки (відео)
9077
Військові кажуть, що на передовій атеїзм закінчується дуже швидко.

Солдати Збройних сил України, котрі тримають оборону промислової зони біля Авдіївки, свідчать про наявність у розташуванні ворога російських офіцерів. Їх вони впізнають не тільки за "почерком" ведення боїв, а навіть чують вимову на близькій від позицій сепаратистів відстані, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Найстрашнішими моментами нещодавньої оборони Авдіївки воїни називають обстріли з "Градів" і тривалі кількагодинні штурми. "Страху спочатку немає, він з'являється потім, коли усвідомлюєш, що могло б бути. За нами Бог – я вам чесно кажу! Три години відбивалися – і все добре", - каже один із військовослужбовців.

Через щільні обстріли з боку бойовиків бетон кришиться і перетворюється на пісок. Але українські оборонці "промки" стоять. У чергове кількаденне затишшя віри не ймуть.

Навіть ті вояки, які до церкви раніше не ходили, тепер на позиціях вивчили мало не всі молитви. "Тут навіть ті, хто не вірив, повірили. Повірили на другий день, як сюди приїхали – дуже швидко", - каже боєць із позивним "Пасічник". Бої на його позиціях відбуваються за кожен метр, а про щільність вогню переконливо свідчать прострілені всі вертикальні об'єкти навколо. "Одразу запрошують перемир'я, тільки-но ми починаємо по них працювати – і вони зразу просять перемир'я", - твердить "Пасічник".

На позиції разом із ним, екс-барменом із Черкащині, воює колишній охоронець ДСО, а тепер такий само доброволець із позивним "Шарік". "Ми розуміємо, чому ми тут знаходимося, добровільно прийшли сюди – не за наказом, за власним бажанням. Захищати свою Батьківщину", - пояснює він. Від кого – йому пояснювати не потрібно, адже ворог зовсім поруч, і коли випадає тиха година, розмови противника можна чути на власні вуха. "У них доволі добре підготовлені командири. Командири з Росії", - твердить "Шарік". Нині бойові дії точаться переважно вночі, бо хоч сепаратисти припинили поливати українські позиції з важкокаліберної зброї, але від гранатометів і кулеметів ніхто не відмовлявся.