Дорого-багато: чи варто інвестувати в мистецтво?

Економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Якщо ви ризикнете інвестувати в предмети мистецтва, в будь-якому випадку не програєте: якщо не заробите, принаймні, отримаєте естетичне задоволення

Cуперечки про те, що є мистецтво і хто визначає його цінність, точаться безкінечно. Проте ця невизначеність не стала на заваді італійському авангардному художнику П’єро Мандзоні, який продав свої законсервовані 2,7 кг фекалій. Кажуть, що батько художника, власник консервного заводу, одного разу презирливо прокоментував творчість свого сина, порівнявши її з лайном. Мандзоні-молодший відповів знаменитими банками, одна з яких, наприклад, декілька років тому пішла з аукціону за €275 тис.

Арт-терапія

Мистецтво завжди в ціні. За останні 50 років ціни на нього в середньому зростали на 12,6% щорічно. Хоча на швидке збагачення на купівлі-продажу арт-об’єктів розраховувати не варто. Арт — це тривала інвестиція з мінімальним терміном очікування на повернення в 5-10 років.

Не варто забувати, що на цей ринок окрім власної кон’юнктури впливає також політична та економічна ситуація в світі. Наприклад, торговельна війна між адміністраціями Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна призвела до того, що тепер будь-який китайський витвір мистецтва віком понад 100 років при в’їзді в Сполучені Штати обкладається податком у 15%. Дилери та фалеристи побоюються, що ця “додана вартість” завдасть шкоди ринку антикваріату не лише в США, а й по всьому світі.

Великобританії, яка поки залишається другим за величиною арт-ринком в світі після США (згідно з останньою доповіддю економіста Клер Макенд­рю), кидає виклик Франція. Лондон через політичну напруженість та насування логістичних труднощів у гонитві за званням лідера європейського ринку мистецтва має всі шанси поступитися Парижу.

Незважаючи на всі негаразди, в першій половині поточного року на публічних торгах аукціоністам вдалось продати 262,3 тис. лотів, що на 0,1% більше, ніж в першому півріччі 2018 р. Згідно з дослідженням Art Market Monitor of Artron, загалом угод було укладено на $6,98 млрд. Ви здивуєтеся, але майже половину покупців становлять люди у віці 22-37 років.

Місцеві реалії

В Україні існує близько 150 галерей, музеїв, виставкових просторів. З них 40% відносяться до державного фонду, 60% — приватні установи. Аналітики ринку Pro-Consulting вважають, що наш ринок знаходиться на стадії формування й у порівнянні з іншими країнами недооцінений, хоч його обсяг і складає на перший погляд помітні €250 млн.

Поки ми котрий рік поспіль формуємо цей ринок, проте вже маємо доволі високу активність гравців на ньому. За словами одного з найуспішніших віт­чизняних арт-дилерів Ігоря Абрамовича, зараз в Україні близько 200 колекціонерів, які збирають сучасне мистецтво. Гучних імен небагато — меценати Ігор Воронов, Стелла Беньямінова, бізнесмени Віктор Пінчук, Борис Ложкін. За останні п’ять років з’явилося нове покоління колекціонерів віком 28-40 років.

“Ситуація з сучасним мистецт­вом в Україні досить складна й неоднозначна. З одного боку, начебто є галереї і навіть масштабні культурні організації, фестивалі та освітні програми. А з іншого боку, на таку кількість художників арт-інституцій замало. Звісно ж, відсутній прозорий ринок торгівлі мистецтвом”, — зауважує художниця та перформерка Марія Дроздова.

Мистецтвознавиця Катерина Полішко вважає, що одна з причин слабкості українського арт-ринку — відсутність кваліфікованих фахівців: кураторів, мистецтвознавців, дилерів, особливо в сфері сучасного мистецтва. Попри це, вона не відмовляє охочих від інвестування в арт: “Мистецтво є найбільш надійним вкладом”. А авторам дає слушні поради, як вдало стартувати, щоб омріяні слава, визнання, а разом з ними і достойна винагорода не забарились.

За роботу!

Ще під час навчання молодому художнику не слід нехтувати участю в колективних виставках, навіть з однокурсниками, бо кожен подібний захід додає йому впізнаваності. Тим більше коли йдеться про виставку поруч із “зірковими” іменами: шанс впасти в око арт-дилеру тут досить високий.

art34526“Для формування бренда художнику потрібні галерея та колективні виставки. Це формує його CV (від лат. сurriculum vitæ, “хід життя”; детальне резюме). Покази в галереях, роботи художника та CV дозволяють бути поміченим арт-дилером, а надалі — потрапити на аукціон. Дилер відбирає сучасні, концептуальні, актуальні та міждисциплінарні арт-об’єкти”, — розповідає міжнародний арт-дилер, куратор, засновник Tuzov Gallery Владислав Тузов.

Аукціонний дім — інституція, яка веде відкритий продаж та є авторитетом у формуванні цін на арт-ринку. Що більше робіт художника брали участь й успішно продавалися на аукціонах, то більше зростає його успішність і популярність серед колекціонерів.

Співвласник аукціонного дому “Золотое Сечение” Михайло Василенко зауважує, що вплив на вартість художнього витвору окрім імені автора, сюжету та техніки має ще один чинник: “Одним зі значущих критеріїв також є період створення. Іноді картина одного художника одного розміру, але різних періодів, може відрізнятися в ціні в 3-5 разів”.

Не кожному художнику щастить потрапити до аукціонних домів на кшталт Sotheby’s, Christie’s чи Phillips de Pury&Co. Проте є серед цих небагатьох і сучасні українські автори. Зокрема, картина Анатолія Криволапа “Ніч. Кінь” на Phillips продали за $186 тис., після чого робота увійшла до Топ-10 найдорожчих денних лотів Phillips de Pury&Co. Експерти стверджують, що років за п’ять-сім картини митця можуть коштувати близько півмільйона доларів. Робота Василя Цаголова “Хто боїться Дем’єна Херста” продана за $100 тис. “Прощай, Караваджо” Олександра Ройтбурда “пішла” за $97 тис. Роботу “Воно” Іллі Чичкана придбали за $79,5 тис.

Але це — одиниці. В середньому роботи відомих українських художників, за словами Ігоря Абрамовича, зараз продаються за $10-35 тис. Тому що усіх гравців ринку — від кураторів, арт-дилерів до колекціонерів та іменитих аукціонних будинків — цікавлять “топові” імена, імена-бренди.

Молодим художникам значно важче почути заповітні “Один… два… три… Продано!”, хоча, на думку пані Дроздової, вдалі для початківців торги могли б розширити галузь, залучити нових покупців з середнього класу, а також підтримати молодих авторів у їхньому становленні.

Проте правила арт-ринку жорсткі: спочатку — якість робіт, а вже потім — нетворкінг, грамотне просування і… впливові зв’язки. Як зазначає Ілля Чичкан, “чим дорожче продакшн, тим краще мистецтво”.

Піднімемо келихи!

Інвестування — взагалі ризикова справа, тим більше коли воно приправлене суб’єктивізмом (чого не уникнути, говорячи про мистецтво). До того ж місцеві арт-реалії є такими, що ліквідність мистецького “товару” може дорівнювати нулю. Гарантій, що саме придбаний вами об’єкт чи взагалі роботи художника, які вас зацікавили, в майбутньому принесуть вам вигоду, ніхто не дасть. Тому, вкладаючи у прекрасне, насамперед думайте про прекрасне. Зважуйтесь на покупку, якщо вона “гріє вам душу”. А потенціал художника та його робіт нехай оцінюють фахівці — беріть участь в аукціонах, інвестуйте в арт-фонди, де вашими коштами управлятиме професійний менеджмент. І хто знає, можливо, саме вам пощастить стати власником чергового “Сальватора Мунді” Леонардо да Вінчі — найдорожчого твору мистецтва, який коли-небудь продавався на аукціоні.

Ольга Пташка