Проблеми чи можливості

Економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Чим обернеться для українського агровиробника цьогорічний врожай зернових: рекордним експортом чи рекордним падінням цін?

Експерти прогнозують, що цього року в українських аграріїв є всі шанси зібрати 74,33 млн т урожаю сільськогосподарських культур. Тоді як навесні їхні прогнози були дещо стриманішими: не більше 69,6 млн т. Перестрахувалися?

Пшениця: і якість, і кількість

За словами Дарини Гриценко, аналітика Асоціації “Український клуб аграрного бізнесу”, цьогоріч уродила вся рання зернова та зернобобова група. Відповідно, через збільшення пропозиції зазначених культур як в Україні, так і в світі спостерігається зниження цін. Через посушливі умови поточного року ми маємо гірші показники урожаю ріпаку, проте збільшення площ під цією культурою дозволило зібрати рекордний врожай.

sfdghjg4edf4fdЗаступник директора компанії “ПроАгро” Марія Колесник переконана, що показник протеїну у пшениці, який є важливим якісним показником, цьогоріч суттєво вищий за минулорічний. “Понад 70% врожаю цієї культури — це продовольче зерно. І десь у 50% врожаю пшениці показник протеїну перевищує 12%. Зерно з південних регіонів через посуху погіршило свої якісні показники навіть за умов високого білка”, — зазначає вона.

Дійсно, якість пшениці врожаю-2019 є кращою, ніж минулого року. Можна зробити висновок, що й якість продовольчої пшениці на 10% краща, ніж торік. При правильному зберіганні та транспортуванні вона нічим не поступатиметься за якістю пшениці інших країн-виробників.

А от питання, скільки буде фуражної і скільки продовольчої пшениці нинішнього врожаю, є дещо спірним. Є оцінки, що фуражної пшениці цього року буде навіть більше, ніж половина. Думається, що в цьому питанні, як це часто буває в житті, істина знаходиться десь посередині.

На півдні країни дійсно визріла пшениця не найкращої якості, і слід думати, що там до фуражної врешті-решт можна віднести більше половини зібраних її обсягів. Це, наприклад, підтверджують у ТОВ “Вікторія” (Одеська обл.). Звісно, що на півдні України цьогоріч урожайність пшениці була низькою, проте господарство має свої посівні площі й північніше, у Житомирській області, де також було зібрано менше, ніж 2018 р. Щодо закупівельних цін на власне збіжжя, керівники господарства зазначають, що вони найнижчі за останні п’ять років. Великі агротрейдери пропонують наразі 5 тис.грн за 1 т, правда, як за пшеницю 2-го і 3-го класу. Для порівняння: 2016 р. закупівельні ціни на пшеницю складали 6,15 тис.грн за 1 т.

Утім, у більшості регіонів Україні (особливо в центральних та східних областях) урожай пшениці непоганий і якість її задовільна. Проте закупівельні ціни на неї і там залишаються низькими. Наразі агрогосподарства побоюються притримувати пшеницю, щоб дочекатися підвищення ціни у жовтні чи листопаді. Адже, швидше за все, ціни до того часу впадуть ще більше, тому і великі, і середні агропідприємства все ж таки намагатимуться збути свій товар агротрейдерам ще у вересні.

А де ж жито?

На жаль, жито продовжує бути непривабливою для українського агровиробника культурою, якої з кожним роком вирощують все менше. Так, за інформацією “ПроАгро”, якщо торік господарства засіяли житом 148 тис.га, то цього року — лише 117 тис.га. Це пов’язано з тим, що жито містить у своєму складі велику кількість антипоживних речовин, тож його неохоче використовують у годівлі сільгосптварин. Проте окремі насіннєві компанії вже вивели та пропонують гібриди жита з мінімальною кількістю антипоживних речовин у складі, високою врожайністю, стійкістю до хвороб та шкідників, чим нарощують попит та бажання аграріїв повернутися до вирощування даної культури.

Наразі середні ціни на жито складають до 4,9 тис.грн за 1 т. Якщо враховувати навіть невелику нинішню врожайність цієї культури — 22 ц/га, то з 1 га можна виручити до 11 тис.грн.

Нішева гречка

Цікаво, що на такі культури, як гречка та просо, вітчизняні фахівці прогнозів не готують, оскільки ці культури вважаються нішевими. Хоча про таку популярну та улюблену в Україні культуру, як гречка, треба все ж згадати.

Справа в тому, що минулого року гречку було засіяно на рекордній площі — понад 125 тис.га (2019 р. — 50 тис.га), й у підсумку виявилося, що на внутрішньому ринку, враховуючи й імпорт, сформувався гречаний профіцит. Експерти компанії “ПроАгро” прогнозують, що цьогоріч буде зібрано лише 84 тис.т гречки, що майже на 40% менше, ніж минулого року.

Фахівці компанії “Кернел-трейд” взагалі вважають, що останніми роками проблему начебто досить високій потребі українського населення в гречці було штучно створено. Дійсно, останніми роками маркетологи компаній — постачальників цього товару робили некоректні прогнози щодо споживання цього товару в Україні, звісно, що в бік збільшення. Призводило це все до того, що гречки засівали, виробляли та завозили більше, ніж треба. Закупали її навіть у Китаї, де цю культуру використовують в якості фуражу. Взагалі, слід сказати, що гречку використовують в їжу лише на території пострадянських держав. Повсюдно її вважають кормовою культурою. Цьогоріч і аграрні підприємства, і компанії-трейдери вже засвоїли гіркий досвід, і цієї культури було засіяно і буде зібрано знач­но менше. І є ризик, що ціни на гречку всередині України стануть дещо вищими, ніж торік.

Із соняшником купа питань

Що стосується такої важливої для України олійної культури, як соняшник, то цього року весняно-польові роботи з нею розпочалися з відчутним запізненням. Через прохолодну весну агропідприємствам довелося сіяти культуру лише в середині травня.

Проте літні дощі, за словами начальника управління агроекспертизи “Креді Агріколь Банку” Ігоря Гуржія, дозволили соняхам наростити масу, тож ми маємо всі передумови для отримання хорошого врожаю. Так, цьогоріч планується зібрати 14,6 млн т, на 0,5 млн т більше, ніж минулого року.

Стосовно закупівельних цін на соняшник, то у вересні вони становили 9,1-10,3 тис.грн за 1 т. Проте чимало господарств наразі продають свою продукцію навіть за нижчими цінами. Так, керівництво ТОВ “Мрія” на Кіровоградщині вимушене продавати насіння соняшнику оптовим компаніям по 8,8 тис.грн за 1 т. Підприємство йде на це, тому що для подальшої діяльності (початок сезонних польових робіт) йому потрібні паливно-мастильні матеріали, ремонт техніки тощо.

У формуванні цін керівники підприємств звинувачують своєрідний “картель” зернотрейдерів, які скуповують товар. Їхня думка одностайна: трейдери так само, як і у випадку із зерновими, очікують на можливе різке зростання курсу долара до гривні. Звісно ж, їм буде набагато вигідніше продавати насіння соняшнику за кордон.

Слід також зазначити, що й посівних площ під цю культуру господарствами було відведено більше на понад 0,5 млн га. Звісно, що все це в позитивному сенсі значно збільшило очікування від урожаю-2019.

Розширення площ під соняшником фахівці пов’язують з недотриманням сівозмін та різними хворобами, на які страждає останнім часом ця культура. У підсумку урожайність соняшнику впродовж останніх років знизилася майже на 25%.

Рекордний ріпак

За інформацією Agritel, 2019 р. буде зібрано також рекордний урожай ріпаку — 3,6 млн т. Цьогоріч ріпак було засіяно аж на 1,34 млн га, що практично на 30% більше, ніж минулого року. А втрати посівів, попри засушливе літо та переземівлю, були мінімальними. Департамент Міністерства сільського господарства США (USDA) прогнозує, що Україна може експортувати з цього врожаю до 3,5 млн т.

Марія Колесник зазначає, що увага до ріпаку з боку наших сільгосппідприємств з кожним роком підвищується, чим і пояснюється збільшення площі під цю культуру. До того ж, на думку аналітика, ріпак користується неабияким попитом на зовнішніх ринках, тому агропідприємствам вирощувати його вкрай вигідно.

Ріпак, на відміну від соняшнику, не лише не виснажує ґрунти, а й значно їм допомагає. Так, ця культура великою мірою бореться із забрудненням ґрунтових вод. А отже, вирощувати її можна сміливо.

Середня врожайність ріпаку цьогоріч складає близько 24 ц/га. Середні закупівельні ціни великих трейдерів, наприклад “Нібулона”, наразі наблизились до 11,8 тис.грн за 1 т. Тобто загальна вартість товару з 1 га дорівнює 23,6 тис.грн.

Проте вже зараз можна висловити застереження на майбутнє: погодні умови цього літа та початку осені (посушливий період) дають всі підстави прогнозувати, що врожай ріпаку-2020 буде значно меншим за цьогорічний.

Продаватимемо по всьому світові

Нинішній сезон є доволі специфічним, бо внутрішні закупівельні ціни падають на всі культури. І, звісно, господарства стикаються з проблемою низьких прибутків від своєї діяльності. Втім, як зазначають в агропідприємствах, часто, якщо пропонувати досить великі партії товару, можна домовитися з агротрейдером про прийнятну ціну.

Незважаючи на всі складнощі, які можуть спонукати рух українського зерна на світовий ринок, президент Української зернової асоціації Микола Горбачов вважає, що 2019/20 маркетингового року (МР) Україна традиційно продасть близько третини свого зерна на ринок країн ЄС, третину — в Азію та третину — до країн Північної Африки та Близького Сходу. “Насамперед це пов’язано із загальною демографічною ситуацією у світі, де для всіх уже очевидне значне збільшення населення у азійських країнах (Китай, Індія, Індонезія, Філіппіни). Конкуруємо ми з усіма учасниками світової торгівлі зерном. Гадаю, що українські виробники зерна ще мають значний потенціал до зростання, і, відповідно, ми зможемо розширювати свою присутність як на завойованих, так і на нових ринках”, — вважає пан Горбачов.

Дійсно, саме в ці країни українському зерну цього року “добратися” буде простіше за все. Враховуючи погану якість врожаю зерна в РФ та дещо знижені прогнози щодо його експорту, можна припустити, що українську пшеницю та ячмінь буде значно простіше збувати до Єгипту, Саудівської Аравії та інших країн Близького Сходу.

А велике виробництво зерна в країнах ЄС і панування там цього року Франції є стимулом для пошуку нових ринків збуту в таких вкрай перенаселених країнах, як Індія чи Китай. Це стосується і пшениці, і ячменю, і кукурудзи. Адже останню культуру в країнах ЄС цього року купуватимуть значно менше через перенасичення власних пропозицій.

Отже, цьогорічний рекордний врожай зернових дає всі підстави говорити про те, що Україна буде з хлібом та готова достойно боротися на всіх світових ринках різних культур. Хоча проблем, пов’язаних зі збутом і всередині держави, і на світовому ринку, саме 2019/20 МР, буде чимало. Цей рік стане своєрідним викликом для агропідприємств, які займаються виробництвом зерна та олійних культур, адже внутрішні закупівельні ціни через профіцит будуть невисокими, що не влаштовуватиме українського землероба-аграрія. Та й зернотрейдери змагатимуться на світовому ринку за своє місце майже повсюдно.

 

Олег Громов