business head ads

Джейсон Бретт Пеллмар: Україні слід показати свої сильні сторони

Фінанси
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Джейсон Бретт Пеллмар, голова Регіонального представництва IFC в Україні, Білорусі та Молдові

— IFC створювалася для забезпечення стабільного припливу приватних інвестицій в країни, що розвиваються. Які масштабні інвестиції вдалося залучити до України 2019 р.?

— Цього року йшлося не так про обсяг інвестицій, як про створення сприятливого інвестиційного клімату та проведення реформ. Наші зусилля в цій сфері були скеровані саме на реформування.

Я дуже задоволений тим, що в Україні почала працювати так звана Програма міст. Її мета — допомагати муніципальним органам влади, надаючи їм інвестиційну та консультативну підтримку. А розпочали ми цю програму з Маріуполя: IFC надала інвестиції для вдосконалення громадського транспорту та допомогла переглянути тарифи на проїзд. Програма виявилася дуже успішною: тепер до нас звертаються мери інших міст. Наразі IFC працює над проектом “Зелене місто” у Львові, в рамках якого буде закуплено тролейбуси з автономним ходом. У планах — підписати ще декілька таких саме меморандумів з іншими містами.

Ще один приклад: IFC допомогла здійснити перший випуск облігацій для потреб Казначейства.

І третій наш внесок — програми IFC з державно-приватного партнерства. Йдеться не так про інвестиції, як про створення нормативно-правової структури, в рамках якої здійснювалися б ці інвестиції. Останні два роки ми працювали над структуризацією пілотного проекту з передачі в концесію українських портів “Ольвія” та “Херсон”. 1 жовтня в Одесі відбулось роуд-шоу, де були присутні 46 зацікавлених інвесторів з 11 країн. До речі, у вересні компанія MV Cargo відкрила в Одесі зерновий термінал, який теж був проінвестований IFC. Успіх цього проекту показує всім інвесторам, що є можливості для роботи не лише в портовому, а й в аграрному секторах України.

— А які проекти в фінансовому секторі підтримує IFC?

— Однією з успішних ініціатив є робота IFC з Укргазбанком, яка триває вже багато років. Починали ми з консультацій: допомогли наростити внутрішній потенціал у фінансуванні проектів з “зеленої” енергетики, потім надали лінію торговельного фінансування, яка переросла в програму кредитування малих і середніх підприємств. IFC розглядає можливість надання Укргазбанку передприватизаційного фінансування (інструмент, що може конвертуватися ­в ­акціонерний капітал). Така взаємодія з Укргазбанком має для нас велике значення.

— Чому?

— Це має стати першим за багато років прикладом приватизації в банківському секторі. До того ж за допомогою даного проекту ми намагаємося вирішити дві проблеми: зменшити значну частку державної власності у секторі та велику кількість непродуктивних кредитів. Зазначу, що Укргазбанк є лідером серед державних банків за скороченням кількості проблемних кредитів і за просуванням належного корпоративного управління. Це був перший банк, який залучив до своєї наглядової ради незалежних директорів.

Другий напрям нашої роботи — допомога у врегулюванні питань з непродуктивними кредитами для всього банківського сектору. Для цього в нас є глобальна програма з регулювання стресових активів (DARP). Крім того, ми зараз готуємо новий проект “Зелений лізинг”. Це інновація для України, але вона є частиною стратегії IFC з просування “зеленого” фінансування — залучення інвестицій у проекти з енергоефективності.

— Чи є в IFC складнощі з поверненням інвестованих в Україні коштів?

— Проблеми є, але вони поодинокі й не носять макроекономічного характеру. Тому в IFC є дозвіл на продов­ження і розширення діяльності в Україні.

Взагалі, у вашій країні я зрозумів одну істину: слід працювати з правильними партнерами. І такі є. З ними в IFC були повторні операції (наприклад, з компанією Agrofusion), а з відкриттям земельного ринку, гадаю, наші бізнес-контакти ще зміцнішають. Адже від запуску земельної реформи вигоду отримають не лише великі агровиробники, а й дрібні фермери.

— Яким чином?

— Підвищиться ціна на землю, що змусить виробників (у тому числі) комерціалізувати свою діяльність: думати про те, як збільшити додану вартість своєї продукції. Це стане одним з чинників успіху, що сприятиме економічному зростанню України. Також виникне додаткова потреба в банківському фінансуванні, адже підвищиться ліквідність і з’являться ширші можливості для участі IFC, наприклад, у проектах зі зрошування земель. Оскільки раніше зрошування було некомерційною діяльністю, інвесторам було невигідно вкладати в цю інфраструктуру.

— Ви акцентували на тому, що потрібно працювати з правильними партерами. Які вимоги до партнерів висуває IFC?

— Перш ніж почати партнерські стосунки з підприємством, ми маємо зрозуміти, чим воно займається і хто за ним стоїть. Насамперед дивимося на репутацію акціонерів, а також на попередню діяльність — наскільки успішною вона була. Наприклад, якщо говорити про проект на $100 млн, скажімо, з переробки, звісно, ми не кредитуватимемо колишнього власника фабрики з виготовлення піци. Тобто у претендента мають бути певні технічні навички. Другий нюанс, на який IFC звертає увагу, — баланс підприємства, статутний капітал тощо.

— І попередній уряд, і нинішній запевняють, що Україна значно поліпшує свої позиції у Doing Business. Як IFC оцінює наш рух вгору в даному рейтингу і чи допоможе це збільшити обсяг інвестицій в економіку?

— Doing Business — звіт, який створює певну конкуренцію між державами. Дійсно, за останні п’ять років Україні вдалося піднятися в цьому рейтингу на кілька сходинок. І цьому передували певні реформи. Але Doing Business — просто метрика, один з багатьох чинників, які інвестор візьме до уваги, перш ніж вирішити вкласти кошти. І, звичайно, одного рейтингу для підняття економіки й залучення в краї­ну інвестицій недостатньо.

Ба більше, Doing Business і не створювався як щось всеосяжне. В ньому, наприклад, не враховані макроекономічні чинники, а також інші нюанси, що грають важливу роль в оцінці інвестиційного клімату. Цінність Doing Business у тому, що він вказує, які кроки слід зробити для підвищення рейтингу держави. Але це зовсім не означає, що Україні потрібно забути про такі важливі реформи, як, наприклад, судова.

— ЗМІ пишуть про “нульовій рівень” боротьби з корупцією в Україні. Яка думка IFC?

— На мій погляд, українську економіку слід демонополізувати. І тут ідеться не лише про відокремлення чиїхось прихованих інтересів. Треба розбивати монополії (проводити unbundling). Також IFC визнає, що в Україні існує тіньова економіка. Тому мають бути докладені всі зусилля, щоб позбавитись цих негативних чинників, які гальмують розвиток України. І коли ці проблеми буде вирішено, ми побачимо додатковий поштовх для припливу прямих іноземних інвестицій.

— Яку репутацію має український бізнес на світовому ринку?

— Щоб продавати на світовому ринку, слід мати стійку репутацію. Маю зазначити, що в українського бізнесу дуже сильний дух підприємництва. До речі, більшість наших клієнтів в Україні — місцеві компанії. Якщо говорити про чесність, принциповість і непідкупність, то ці якості в українських компаній теж є. В усякому разі ми працюємо саме з такими партнерами.

— В яких галузях сконцентровані українські компанії, що мають найкращу репутацію (на внутрішньому ринку й на світовому), а в яких — найгіршу?

— АПК — провідна сила зростання економіки Украї­ни. Агросектор сформував доволі позитивну репутацію в ЄС, в країнах Близького й Далекого Сходу. Проте над нею ще слід працювати. І в цьому багато що залежить від українського Агентства з просування інвестицій, завдання якого — працювати над іміджем країни в цілому й кожного сектору економіки. А завдяки Закону про концесії, який нещодавно був проголосований парламентом, я вважаю, що велику увагу іноземних інвесторів приверне сектор інфраструктури (яскравий приклад — порти “Ольвія” та “Херсон”).

Якщо говорити про проблемні зони, то це банківський сектор. І ці проблеми носять історичний характер. Виправити стан справ допоможе прозора нормативно-правова система. Я вже наводив при­­­клад Укргазбанку як успішну історію, яка  змогла би перекрити багато проблем в українському банківському секторі. Якщо говорити про комерційні банки, то позитивна історія була в Райффайзен Банку Аваль: в Україні в нього найвища прибутковість, якщо порівнювати з відділеннями в інших країнах.

— Як здолати сприйняття Україні в світі як країни, складної для ведення бізнесу, що зробити для привабливості в інвестиційному сенсі та як покращити конкурентоспроможність українських підприємств?

— Зазвичай інвесторам ніхто не каже, куди їм вкладати гроші. Адже можливості для інвестування є в багатьох державах. Перше, що слід зробити Украї­ні, — показати свої сильні сторони. Всі знають, які родючі землі в Україні та як їх багато. У вашій державі дуже заповзятливі люди, кваліфікована й відносно недорога робоча сила, вдале географічне положення між Азією та Європою. Тобто все є.

Проблема в тому, що Україні ніяк не вдається реалізувати свій потенціал. Тому окрім просування своїх активів треба переконувати інвесторів, що цього разу реформи прийшли в країну серйозно і надовго — назавжди. Бо в багатьох з них є відчуття “плавали — знаємо”. Й єдиний спосіб переконати інвесторів у зворотному — показати успішні реформи. Законодавчі норми це, звичайно, важливо. Але зараз слід показати прогрес не лише на законодавчому фронті, а й у сфері судочинства, у встановленні справедливих бізнес-правил тощо. Щойно це буде зроблено, реноме України в світі зросте.

— На ваш погляд, чи стежать великі українські компанії за своєю репутацією?

— По-різному, залежить від ситуації. Наприк­лад, якщо акції компанії котируються на біржах у Лондоні, Франкфурті, Нью-Йорку, Варшаві, вона зобов’язана опікуватись своєю міжнародною репутацією. Самі біржі змушують їх до цього, інакше з ними відмовляються працювати. Тому компанії, які зацікавлені у веденні бізнесу за межами України, повинні турбуватися про свою репутацію.

Гадаю, що і для українських компаній, які працюють всередині країни, правила гри теж міняються й робиться більший акцент на репутації. Адже можливості отримання довгострокового фінансування залежать від ринку капіталу. Тобто перевіряється, чи працюють компанії з такими міжнародними фінансовими інститутами, як IFC, або з комерційними банками, в яких жорсткі критерії відбору клієнтів.

— Розкажіть про проекти IFC на наступний рік.

— Наступного року ми продовжимо, зокрема, працювати з Програмою міст, а також підтримуватимемо глибоку переробку сільгосппродукції та логістику в аграрному секторі. Якщо говорити про інші проекти, де можна буде спостерігати збільшення інвестицій IFC, то це будуть державно-приватне партнерство, концесії, приватизація. А у випадку скасування мораторію на продаж землі та реформи банківського сектору значно підвищиться активність приватних інвесторів у фінансовому й аграрному секторах. Загалом, IFC має намір нарощувати обсяги роботи в Україні.

— Що означає “у випадку”? В IFC є сумніви щодо відкриття ринку землі?

— Мораторій має бути скасовано, український уряд заявив про свої наміри. Але не слід забувати, що є багато людей в дуже сильній політичній опозиції щодо даного питання. Якщо хочете знати мою особисту думку, то питання не в тому, чи скасують мораторій, а в тому, коли саме це станеться.

— Чи є в найближчих планах IFC проекти з підтримки малого й середнього бізнесу?

— IFC визнає обмеженість доступу до фінансування для малих і середніх підприємств (особливо це стосується агросектору), тож ми розробили й уже впроваджуємо програму “Аграрні розписки”. До речі, земельна реформа частково вирішує проблему доступу до фінансування МСБ. Але оскільки зараз українська земля не може використовуватися в якості застави, IFC розробила інструмент, що дозволяє фермеру (виробнику) випустити вексель. Тобто фермери матимуть можливість продавати майбутній врожай наперед і, таким чином, отримувати кошти для його вирощування. Маю зауважити, що ця програма стала дуже популярною: видано вже близько 1 тис. розписок на $600 млн.

Говорячи про плани на майбутнє, зазначу, що IFC підтримуватиме МСБ. Але, на жаль, у нас немає можливості працювати з кожним таким підприємством окремо. Тому свою підтримку ми пропонуємо через фінансових посередників — банки, яким надаємо додаткову ліквідність. Окрім цього, IFC вкладатиме в акціонерний капітал МСБ: у нас є доступ до невеликої пайової участі в акціонерному капіталі через фонди прямого інвестування (наприклад, через Horizon Capital).

 

Тетяна Омельченко