business head ads

Приват на двох

Фінанси
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Конфлікт навколо ПриватБанку все ще далекий від вирішення. Так хто має поставити крапку?

Незабаром виповниться три роки відтоді, як найбільша фінансова установа країни — ПриватБанк — перебуває у державній власності. Банк, що належав вітчизняним бізнесменам Ігорю Коломойському та Геннадію Боголюбову, було націоналізовано 19 грудня 2016 р. Попередньо Нацбанк визнав ПриватБанк неплатоспроможним через недостатність капіталу.

Як це було

Усього держава капіталізувала фінустанову на 155 млрд грн, “закачавши” до статутного капіталу ОВДП на відповідну суму, які потім Нацбанк викуповував (монетизував) за необхідності. Варто зазначити, що складна операція з націоналізації фінансового монстра відбулася без жодних незручностей для багатомільйонної армії приватних клієнтів фінустанови. Це стало можливим тому, що колишні власники та їхній менеджмент добровільно (без спротиву) передали банк державі. Проте вони ніколи не погоджувалися з висновками НБУ щодо того, що понад 90% портфеля кредитів корпоративним клієнтам були видані пов’язаним особам та не обслуговувалися — їх класифікували як проблемні. Незважаючи на це, колишні власники ПриватБанку взяли на себе зобов’язання до 1 липня 2017 р. провести реструктуризацію інсайдерської заборгованості. Проте так і не зробили цього, натомість почали затято не погоджуватися з тим, що мають стосунок до цих кредитів.

Варто зауважити, що наявні на той час аудиторські висновки звітності банку від PricewaterhouseCoopers, а потім Ernst&Young містили певні суперечності. Мабуть, тому 2017 р. НБУ залучив міжнародну компанію Kroll до розслідування обставин, через які ПриватБанк став неплатоспроможним. Це розслідування, результати якого були оприлюднені ­на­  початку 2018 р., підтвердило версію Нацбанку. На той час між регулятором та колишніми власниками банку вже тривала масштабна судова тяганина. Лише в українських судах у справі ПриватБанку станом на весну поточного року від обох сторін розглядалися понад 150 позовів. Крім того, судові процеси тривають у Великобританії та Швейцарії.

Вітер змін

Цієї весни на тлі президентських виборів пан Коломойський досить чітко озвучив своє бажання: отримати від держави компенсацію в розмірі $2 млрд за нібито неправомірну націоналізацію ПриватБанку. Мовляв, це величина капіталу банку, тобто власні кошти акціонерів, які були незаконно експропрійовані. Натомість у Нацбанку продовжують наполягати на тому, що дії колишніх власників фінустанови завдали державі збитків, щонайменше, на $5,5 млрд.

Нова влада, на яку Ігор Коломойський має значний вплив, демонструє схильність до пошуку компромісу. Так, у вересні прем’єр-міністр Олексій Гончарук у коментарі авторитетному виданню “The Financial Times” з приводу ситуації довкола ПриватБанку заговорив про пошук компромісу, який, однак, має бути знайдений за участю МВФ. Проте міжнародні кредитори України наполягають: жодного компромісу. Подейкують, що саме тому місія МВФ у вересні залишила Україну, не досягши жодного прогресу в перемовинах щодо продовження співпраці.

Наприкінці вересня з посади секретаря РНБО у відставку несподівано пішов Олександр Данилюк. Ще недавно цей чиновник ділився планами осучаснення та реформування безпекового сектору країни. Нагадаємо: саме пан Данилюк був міністром фінансів під час націоналізації ПриватБанку та, відповідно, грав одну з провідних ролей у цьому процесі. Також цікаво, що відставка відбулася впродовж тижня після популярного ток-шоу, в ході якого у прямому ефірі пан Данилюк доволі жорстко посперечався з паном Коломойським, продемонструвавши чітку державницьку позицію. Пізніше чиновник підтвердив, що пішов з посади через можливу ренаціоналізацію Приват­Банку: “Це одна з проблем. Сподіваюсь, що моє рішення сприятиме тому, що ми уникнемо неправильних рішень щодо ПриватБанку. Думаю, що це було почуто як всередині України, так і ззовні. Це (скасування націоналізації. — Ред.) дуже небезпечне рішення, яке посилає сигнал, що олігархи тримають владу, вони впливають на державні інституції. Це також буде червоним світлом для нашої взаємодії з МВФ”.

Вітчизняні суди після зміни влади раптом почали ухвалювати рішення на користь пана Коломойського. Ще 18 квітня поточного року Окружний адміністративний суд м.Києва за позовом Ігоря Коломойського визнав націоналізацію ПриватБанку незаконною. Нацбанк і Мінфін оспорюють це рішення. Пізніше цей же суд скасував рішення НБУ, яким визначено перелік пов’язаних фізичних та юридичних осіб. А 1 серпня Касаційний господарський суд, що входить до складу Верхов­ного Суду, зупинив процес визнання недійсною процедуру обміну та продажу акцій ПриватБанку державі за позовом панамської компанії. 20 квітня суд розірвав договір поруки Коломойського за кредитами рефінансування ПриватБанку. 24 вересня Господарський суд м.Києва розпочав розгляд по суті позову екс-акціонерів ПриватБанку Ігоря Коломойського і Triantal Investments Ltd. про визнання недійсним договору купівлі-продажу банку від 21 грудня 2016 р.

Отже, “кейс” ПриватБанку почали називати справжнім тестом для нової влади: вона — слуга народу чи олігархів? Зазначимо, що проект програми нового уряду передбачає скорочення частки державних банків на вітчизняному банківському ринку більш ніж удвічі — до 20% (зараз — 50%), зокрема, шляхом приватизації. Передача (продаж) ПриватБанку приватним власникам, власне, і дозволяє досягти цієї мети. Як відомо, стратегія розвитку ПриватБанку, розроблена консультантами McKinsey&Company, передбачає приватизацію фінустанови 2021 р.

Позиції збережено

Що ж собою являє ПриватБанк за три роки після націоналізації? Наскільки він є привабливим для потенційних інвесторів?

45y6543grt5y4

 Передусім слід зазначити, що ПриватБанк, як і раніше, є найбільшою фінустановою країни. Він все ще too big to fail, тобто занадто великий, щоб впасти. Це означає, що найменші проблеми з банком матимуть колосальний вплив на всю систему. За даними НБУ, на 1 серпня його загальні активи перевищували 517 млрд грн. Інша річ, що майже половина цих активів (близько 200 млрд грн) є проблемними (токсичними). Таким чином, банк умовно можна поділити на дві частини: погану (так званий bad bank), з якою щось треба робити, та здорову (good bank). Здорова частина банку (чисті активи) складає 278 млрд грн. Для порівняння: в Ощадбанку чисті активи дорівнюють 212 млрд грн. Проте слід зауважити, що значну частину активів ПриватБанку­ наразі складає портфель ОВДП — 150 млрд грн. Це ті самі цінні папери, якими держава докапіталізувала фінустанову. Разом з тим кредитний портфель клієнтів не дотягує й до 60 млрд грн. При цьому 44 млрд грн з цієї суми — це заборгованість фізичних осіб. Тобто можна зробити висновок, що після націоналізації ПриватБанк значно скоротив або навіть згорнув кредитування юридичних осіб. Ще навесні Петр Крумханзл, голова правління ПриватБанку, зазначав, що банк робить акцент на роботі з малим та середнім бізнесом (МСБ). Слід розуміти, що кредитування великих корпорацій наразі банку не дуже цікаве. За кредитуванням фізичних осіб ПриватБанк залишається безу­мовним лідером ринку. Для порівняння: портфель кредитів населенню Альфа-Банку (Украї­на) складає 14,2 млрд грн.

Після націоналізації ПриватБанку вдалося зберегти лідерство й за обсягами залучення коштів населення — понад 172 млрд грн. Це 40% усіх грошей, які українці зберігають у банківській системі. Натомість Ощадбанк залучив майже вдвічі менше коштів громадян — 99 млрд грн. Цікаво, що за обсягами коштів, залучених від юридичних осіб (43 млрд грн), ПриватБанк також серед лідерів сектору, хоча й поступається за цим показником кожному з трьох інших держбанків (наприклад, Укргазбанк має 77 млрд грн залучених від юридичних осіб). Виглядає так, що ПриватБанк, перейшовши до державної власності, все ж втримався від активної роботи з державними коштами. Зокрема, Петр Крумханзл зазначає, що робота з держпідприємствами є більш ризикованою, ніж з приватними, тому банк працює з ними дуже вибірково. Водночас на початку року, коли набрала чинності заборона на розміщення бюджетних коштів у банках, ПриватБанк вимушений був звернутися до НБУ по рефінансування в розмірі 5 млрд грн для підтримки ліквідності. У банку запевняють, що ці кошти були швидко повернуті. Проте, за даними НБУ, станом на 01.08.19 р. ПриватБанк був одним з небагатьох банків, що мав заборгованість перед регулятором, яка дорівнювала 8,7 млрд грн. Аналізуючи зв’язки фінустанови з державою, слід зазначити, що ПриватБанк бере активну участь у реалізації державних програм з кредитування, зокрема, аграріїв.

Бізнес прибутковий

Хай там як, а така бізнес-модель дозволяє ПриватБанку працювати з рекордним прибутком. Так, за січень — серпень фінустанова заробила 25,8 млрд грн, що в три рази перевищує фінансовий результат за аналогічний період 2018 р. Загалом, прибуток ПриватБанку становив майже 60% прибутку всієї банківської системи. Важлива відмінність — частка комісійних доходів у прибутку ПриватБанку перевищує 45%. “Що відрізняє бізнес-модель ПриватБанку та що робить її стійкою — це транзакційний бізнес. “Приват24” — ядро сучасної бізнес-моделі банку. За останній рік щоденна кількість транзакцій у “Приват24” зросла на 700 тис.”, — зазначив Петр Крумханзл. Він анонсував, що до кінця року клієнти банку зможуть купувати онлайн облігації внутрішньої державної позики. Таким чином, “Приват24” продовжує залишатися чи не найфункціональнішим інтернет-банком. Незважаючи на зростаючу конкуренцію. Згадаємо хоча б Monobank.

Також ПриватБанк залишається лідером за кількістю активних платіжних карток. За даними НБУ, на 1 квітня поточного року їхня кількість складала 21,4 млн шт. Це майже 60% усіх карток, що знаходяться на руках у населення та використовуються. Ощадбанк, наприклад, може похвалитися емісією лише 6,3 млн активних карток, що у 3,4 раза менше, ніж у лідера. ПриватБанк упевнено лідирує й за платіжною інфраструктурою: понад 7 тис. банкоматів, майже 13 тис. платіжних терміналів, 177 тис. торговельних PoS-терміналів. Таким чином, ПриватБанк, як і раніше, контролює більше половини карткового ринку краї­ни, будучи найпотужнішим роздрібним банком України.

Можливі варіанти

Пан Крумханзл не вірить, що фінустанову можуть повернути колишнім власникам. Його стратегічна мета — підготувати банк до продажу міжнародному інвестору. Очевидно, що перед цим банк належить очистити від токсичних активів. Очікується, що це буде зроблено до кінця 2020 р.

Скільки ж може коштувати такий велетень? Питання непросте. По-перше, в історії вітчизняного банківського сектору покупок таких великих банків взагалі не було. По-друге, останні вдалі угоди з купівлі вітчизняних банків мали місце в далеких 2007-2008 рр. Тоді найбільше коштів в абсолютному вимірі — майже $2 млрд — італійці заплатили бізнесмену Віктору Пінчуку за Укрсоцбанк.

Вартість ПриватБанку має бути, як мінімум, не меншою за розмір власного капіталу, який на 1 серпня становив майже 41 млрд грн, або $1,5-1,6 млрд. З урахуванням можливої премії за частку ринку за банк можна сміливо правити $2 млрд (до речі, це сума, яку хоче отримати пан Коломойський). Якщо ж припустити, що банк зможе стабільно генерувати чесний прибуток у 20 млрд грн на рік, то така фінустанова може коштувати й до $5 млрд (розмір збитків, що зазнала держава внаслідок націоналізації банку). Однак майже не віриться у те, що такі гроші готовий заплатити будь-який міжнародний стратегічний інвестор. Вже давно минули часи, коли вітчизняні банки продавалися як гарячі пиріжки. Іноземний банківський капітал зазнав чималих втрат в Україні через численні кризи. Частина залишила ринок з втратами, частина продовжила працювати, заледве оговтавшись від збитків. Навряд чи хтось зі “стратегів” готовий інвестувати мільярди доларів, враховуючи не лише загальний інвестиційний клімат в Україні, а й конкретну ситуацію навколо самого банку. Тому найреальнішим виглядає варіант поступової приватизації ПриватБанку, коли невеликі пакети акцій продаватимуться портфельним інституційним інвесторам. До речі, таким шляхом вже кілька років ведуть, зокрема, іншу націоналізовану фінустанову — Укргазбанк.

Загалом, про приватизацію ПриватБанку складно говорити без остаточного вирішення всіх справ з колишніми акціонерами. Відтак, було б дуже логічним зацікавити пана Коломойського в успішній приватизації його дітища, пообіцявши йому щось.

Це був би не найгірший варіант врегулювання конфлікту. Проте нема жодних гарантій, що олігарх не передумає. Нагадаємо: у грудні 2016 р. він сам просив про націоналізацію.

 

Дмитро Гриньков