Сергій Тігіпко: Треба інвестувати в ту країну, в якій ти живеш

Фінанси
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Сергій Тігіпко, акціонер Групи “ТАС”

Сергій Тігіпко — один з перших співінвесторів платформи БІЗНЕС 100. Постійно знаходячи нові бізнес-ідеї, він змінює стереотипи й активно вкладає кошти в розвиток вітчизняної економіки. Напередодні 30-річчя ТАСКОМБАНКу, акціонером якого є пан Тігіпко, ми зустрілися з ним і поцікавились, як виникло рішення зайнятися банківською справою, в яких напрямках розвивається Група “ТАС” і як панові Тігіпку вдається протистояти викликам, з якими він стикається як український бізнесмен.

— Ви почали займатися банкінгом у ті часи, коли в країні ніхто достеменно не знав, що таке бізнес взагалі та комерційний банк зокрема. Чому обрали банки?

— Чому банки? Це рішення було абсолютно продуманим, хоча для багатьох і несподіваним кроком. У мене є таке правило: коли щось в житті змінюється, я беру паузу і намагаюся відповісти собі на запитання: “Хто я і чого прагну?”. Якщо ти відвертий із собою і даєш собі чесну відповідь, то все стає на свої місця: ти знаходиш не лише правильний вектор дій, а й досягаєш внутрішньої гармонії. Саме так склався “пазл”, коли після путчу радянських часів я залишився без роботи. Розуміючи, що на державу чекає велика трансформація, я вирішив стати банкіром. Не було ані фінансової освіти, ані серйозного розуміння професії, але я відчував, що в новій країні банки гратимуть ключову роль. Певний час працював у невеликому кооперативному банку, згодом запропонував іншим людям створити ПриватБанк. Але це вже окрема історія.

Одне можу сказати: з вибором я не помилився. Банк — це дуже цікава структура, яка дозволяє розвивати й інші бізнеси, насамперед завдяки отриманій інформації та розумінню того, що відбувається в економіці на мікрорівні. Треба лише вміти аналізувати, вибудовувати пріоритети та йти в ногу з часом, часто його й випереджаючи.

— Цікаво, якою буде ваша відповідь на запитання “хто я?” зараз?

— Я — український бізнесмен, а це означає, що я працюю в Україні, інвестую в Україну, живу в Україні. При цьому, що дуже важливо, я не займаюся політикою, не фінансую депутатів або партії. У політиці, безумовно, є вплив, але немає драйву бізнесу. А для мене це є визначальним.

— Які акценти ви ставите в розвитку Групи “ТАС”? Що з задуманого ще належить зробити?

— Група “ТАС” — це насамперед фінансово-промисловий вектор розвитку. Ми створили практично повний пул фінансових компаній (два банки, три страхові компанії, колекторська та лізингова компанії, компанія зі споживчого кредитування, процесинговий центр) і будемо й надалі розвивати цей напрям, посилюючи його інвестиційною складовою. Скажу більше: останнім часом ми і мислимо більше як інвестиційні фінансисти — не як комерційні, а саме як інвестиційні.

Паралельно активно розвиваємо промисловий блок Групи. Стратегічно це дуже важливий сегмент, і мені прикро, що Україна поступово втрачає промисловий потенціал. Це особливо відчутно, коли ти працюєш як інвестиційний банкір і на тебе валиться шквал пропозицій “а купіть у нас ще й оце”. Коли бачиш, що заводи “згасають”, виникає якийсь внутрішній опір.

Як конструктивна людина, я купую певні компанії, інвестую в них, розвиваю. Ми вдихаємо у підприємства нове життя, і в мене це викликає велике задоволення. Це — по-перше.

По-друге, і я вже колись це казав, доволі нерозумно тримати гроші на Заході на депозитах. Я не рантьє, я хочу бачити і впроваджувати нове, хочу модернізовувати цехи, створювати робочі місця та отримувати прибуток з вкладеного у виробництво. Купуючи заводи, ми одразу розуміємо, скільки, наприклад, треба доінвестувати. В нас усюди чіткість, усі підприємства мають відповідні бізнес-плани і перспективи розвитку, ми закуповуємо сучасне обладнання в Швейцарії, Німеччині, Швеції, Туреччині, Китаї, запускаємо нові виробничі лінії та вивчаємо нові можливості зростання з урахуванням сучасних трендів на міжнародних ринках. Скажімо, на даному етапі ми активно цікавимося 3D-друком та обговорюємо варіанти створення в Києві центру адитивного виробництва.

Правильне управління бізнесом — це завжди інвестиції. Якщо не вклав, заробити неможливо. Наприклад, серед останніх придбань Групи “ТАС” — Кодимський завод з переробки яблук. Ми одразу ж вирішили закупити туди сучасне обладнання, щоб підприємство випускало не темний сік, який має вузький ринок збуту, а світлий концентрат. Придбали устаткування — тепер маємо контракти в США, Канаді, Індії та інших країнах.

Ми модернізували обладнання нашого вагонобудівного заводу, який нині працює на повну потужність, і будемо інвестувати у це підприємство й надалі. Нещодавно відкрилося нове виробництво на метизному заводі в Дніпрі, де запустили дві нові лінії: з оцинкування й обміднення дроту.

Ще один перспективний напрям, який Група активно розвиває, — сільське господарство. Ми добре навчилися сіяти, вирощувати, зберігати продукцію, але для подальших серйозних інвестицій необхідна правильна реформа земельного ринку. Розпочнеться реформа — і це спричинить пожвавлення на ринку. Ми обов’язково будемо купувати землю й інвестувати у переробку вирощеної сільгосппродукції.

По-третє, на рівні Групи намагаємся максимально допомагати розвитку вітчизняних підприємств та бізнесу як кредитними ресурсами, так й інвестиційними коштами. Однак це потребує масштабування на рівні держави. Переконаний, настане час — і політики нарешті зрозуміють, що підтримка реального сектора економіки — це їхнє надзавдання. І ось тоді ситуація кардинально зміниться на краще.

— Які досягнення Групи “ТАС” вважаєте найбільш значущими?

— Найголовнішим є те, що кілька років тому ми чітко зорієнтувалися в ситуації та передбачили, що у багатьох інвесторів виникнуть сумніви щодо подальшого ведення бізнесу в нашій країні. І коли деякі бізнесмени відразу ж кинулися за кордон, ми нікуди не пішли, не виводили капітали. Навпаки, ми сказали собі: “Це вдалий час, щоб інвестувати та розвиватися”.

За цей період ми придбали два банки, страхову та лізингову компанії, три заводи, три аптечні мережі, активно займаємося будівництвом офісного центру на Подолі загальною площею 30 тис.кв.м, який спроектовано згідно з вимогами системи оцінки екологічної ефективності будівель DGNB. І я вже не кажу про дрібніші придбання. Крім того, завершуються юридичні процедури щодо покупки готелю мережі Radisson Blu та частини торговельно-офісного центру “Арена Сіті” в Києві. Ми створили в Групі додатково майже 5 тис. робочих місць і повернули на Батьківшину частину людей, які працювали на заробітках в інших країнах.

На мій погляд, найбільше досягнення полягає в тому, що ми обрали правильну стратегію: не злякалися й інвестували в розвиток. Це дало Групі “ТАС” велику впевненість у своїх силах.

— Зараз модно говорити про надзвичайно мінливий світ і необхідність бути готовим до трансформацій. Які трансформації очікують на Групу найближчим часом?

— Процеси глобалізації вимагають дуже швидких змін у веденні бізнесу. Це стосується, наприклад, обслуговування фізичних осіб у фінансовому секторі, де треба миттєво реагувати на нові ринкові тренди. Багато клієнтів хочуть мати зручний додаток і сервіси в мобільному телефоні — тому банк повинен оперативно надавати їм таку можливість. Наприклад, на базі АТ “Універсал Банк”, що входить до Групи “ТАС”, два роки тому з компанією “Фінтех Бенд” ми розпочали проект monobank, який досить швидко став популярним завдяки вдалому поєднанню сучасних інформаційних технологій, актуальної продуктової лінійки, зручного інтерфейсу та нестандартного маркетингу. Як результат, за два роки користувачами monobank стали майже півтора мільйона українців, а кількість нових клієнтів щодня зростає на чотири тисячі. Разом із колегами ми запропонували українському ринку новий тренд фінансової зручності та легкості.

Отже, висновок один: хто не встигає оперативно реагувати на потреби клієнтів і зважати на сучасні тенденції глобального розвитку — той запізниться. І, швидше за все, назавжди.

При цьому, однак, важливо звертати увагу на особливості ведення кожного бізнесу. Є фундаментальні речі, що потребують особливої уваги. Наприклад, це стосується кредитування промислових підприємств. Цей сектор набагато консервативніший, але це здоровий консерватизм. І тут потрібен зовсім інший, більш комплексний, підхід. У даному випадку банк не лише видає гроші, він має ще одну функцію: допомагає розібратися в економіці підприємства, не дає можливості бізнесу “перегрітися”, а це надзвичайно важливо.

Глобально ми в Групі намагаємось вибудовувати максимальну вертикальну інтеграцію. Нині ми займаємо, наприклад, друге місце на ринку вагонобудування в країні, у нас два сталеливарних заводи. За два роки ми створили транспортну компанію, яка має зараз близько 1,5 тис. вагонів, і розвиваємо її далі. Бачимо в цьому певну синергію, яка дозволяє нашим підприємствам більше заробляти і бути більш конкурентними і перспективними. Вертикальна інтеграція та синергія — це основний тренд розвитку Групи “ТАС”.

— Як бізнесмен, як ви оцінюєте дії нової влади? Адже деякі кроки нового уряду та парламенту викликали подив, навіть протест, як у випадку з виробниками сигарет. В інших галузях теж кажуть, що й ця влада їх не чує. Як вважаєте, в чому проблема та який формат є ідеальним у взаємодії бізнесу і державних інституцій?

— Ідеального формату взаємодії бізнесу та державних інституцій, на жаль, немає. В усьому світі йдуть постійні дискусії між владою та бізнесом, але питання в тому, наскільки перша готова розуміти потреби тих, хто створює робочі місця. Переконаний, що проблема полягає переважно в культурі самих політиків. Якщо хтось приймає рішення, яке може спричинити втрату десятка тисяч робочих місць і мільярдних надходжень до бюджету, — він просто не підготовлений для цієї роботи. Треба чути та розуміти бізнес, а це теж професійна компетенція.

Не можна приймати рішення, що стосуються бізнесу, поспіхом, з конвеєра, без консультацій з ним. Бізнес, безумовно, може бути не завжди правий. Це постійна дилема і конфлікт інтересів: бізнесмен передусім думає про розвиток компанії, конкурентоспроможність та виживання на ринку, а в державного діяча є ще соціально незахищені верстви населення, пенсіонери, оборона, безпека тощо. Але прийняти, умовно кажучи, норму, яка поховає певну частину бізнесу, — занадто ризиковано та нерозумно. Подивіться, що відбувається в європейських країнах. Якщо закривається підприємство на 1-2 тис. робочих місць, наприклад, то слідує миттєва реакція політиків, причому від місцевої влади до самого верху. Податки і робочі місця — це надважливо.

Розуміючи необхідність проведення реформ, я оптимістично налаштований щодо дій нової влади, однак деякі рішення поки не на часі. Наприклад, я не поспішав би з введенням касових апаратів. Ідея не нова, але фактично це є збільшенням оподаткування для найменшого бізнесу. Те ж саме стосується й деяких ініціатив щодо можливого оподаткування IT-сектору, які нині обговорюються і які можуть загнати цей бізнес ще глибше у тінь, зробити його неконкурентним на зовнішніх ринках.

Що потрібно? Якщо ми хочемо отримати 7-8% зростання ВВП на рік, необхідно виконати три базові завдання:

1) знизити податки;

2) наситити економіку грошима;

3) провести структурні реформи — дерегулювати економіку.

Грошей в економіці зараз мало, вони дорогі та ще й мають тенденцію до подорожчання. Якщо при цьому ще й підвищити податки і тільки структурним блоком — через приватизацію держпідприємств, оподаткування та інші речі — забезпечити 7-8% зростання не вдасться. Всі три позиції, про які я казав, треба включити, ось тоді можна переламати ситуацію.

Є ще один фактор, який треба враховувати: сировинні ринки зараз починають “загинатися”. Наприклад, ще не було такої ціни на кукурудзу за останні 10 років. Металургія теж у складній ситуації, через надмірну кількість металу на ринку низка підприємств починають закриватися (подивіться, що робиться з квадратною заготовкою). Якщо не враховувати такі тренди, не розуміти проблематику мікробізнесу — країні це обійдеться дорожче. У кращому випадку ми так і будемо зростати на 2-3% на рік, але такі темпи точно не влаштують ані підприємців, ані звичайних громадян.

— За десятки років, впродовж яких ви займалися розвитком банкінгу та Групи, країна пережила кілька серйозних криз. Що допомагає долати труднощі?

— По-перше, надважливо не боятися криз. Нині банально говорити про те, що “криза — це ще й можливість”. А от дістати свої “живі” гроші та вкласти в Україну, коли ситуація більш ніж непевна, — це точно не банальність. Якщо ти здатний швидко приймати правильні рішення і наважуєшся під час кризи йти проти течії — успіх однозначно прийде. Як і гроші. Колективні забіги, коли всі інерційно женуться в одному напрямі, — не для бізнесу. Тут потрібні нестандартні підходи, які вирізнятимуть тебе з-поміж інших.

По-друге, необхідно постійно тримати руку на пульсі бізнесу й дуже швидко реагувати на зміну ситуації на ринках. Чимало бізнесменів поїхали за кордон і працюють там у режимі дистанційного керування чи “ відрядження”: три дні тут, чотири — на виїзді. Я в такі речі не вірю. Це точно не на користь бізнесу. Бізнесом треба жити. Треба знаходитися на роботі кожен день та бути на постійному зв’язку. Менеджмент компанії чи групи повинен розуміти, що в будь-який момент вони можуть звернутися до тебе і ти швидко відреагуєш.

По-третє, надзвичайно важливо мати чіткі плани розвитку на майбутнє. Необхідно постійно інвестувати в розвиток. Не “виймати” все з підприємства, а шукати перспективу та постійно працювати на неї, вкладаючи енергію та кошти.

І що головне, і це без патетики: треба вірити в свою країну. Важливо бути справжнім економічним націоналістом, економічним патріотом. Треба інвестувати в ту країну, в якій ти живеш!

Андрій Морозовський