П'ятниця, 28 грудня 2018 15:49

Податок на виведений капітал: панацея від економічних негараздів чи велика авантюра

Останнім часом розмови щодо впровадження в Україні податку на виведений капітал (ПВК) та заміну ним податку на прибуток точаться постійно.

На початку липня Президент України Петро Порошенко передав до Верховної Ради текст законопроекту #8557 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податку на виведений капітал”. Він є ініціатором цих змін та докладає зусиль, щоб цей документ було якомога скоріше розглянуто у парламенті.

Додамо, що раніше очікувалося, що цей податок буде введено з 1 січня 2019 р. Проте цього не станеться. Влада стверджує, що такий податок може значно прискорити економічне зростання України. Водночас слід визнати, що в країні є чимало скептиків. Суспільство досі поділяється на два табори — поборників та супротивників введення ПВК.

Що ж собою являє ПВК, які в нього є переваги та слабкі сторони і чи дійсно він може стимулювати зростання економіки України?

Головна відмінність від податку на прибуток

Спершу трохи про сам податок. Його ідея полягає в тому, що об’єктом оподаткування стає прибуток, який вилучається з підприємств та компаній лише в тому випадку, коли їхні гроші, так би мовити, знаходяться не в самій фірмі чи підприємстві. Ці кошти компанії можуть використовувати на власний розсуд. Отже, можуть купувати техніку, меблі, нове обладнання тощо. Ніякими податками такі закупки не обкладатимуться.

Фактично у цьому полягає головна відмінність ПВК від податку на прибуток. Отже, якщо діє останній, то фірма повинна його сплатити, а вже потім на власний розсуд розпоряджатися своїми грошима з того прибутку, який залишився після оподаткування.

Головним джерелом надходжень до державного бюджету України є ПДВ — 39,6% від усіх податків

Як вважає асоційований експерт з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень Олексій Субочев, ключова ідея законопроекту про ПВК — стимулювати економічне зростання завдяки збільшенню ресурсних можливостей економіки, тобто “сторони пропозиції” економічної системи. “На тлі монетарних обмежень, обумовлених дефіцитом бюджету й інфляцією, які стримують стимулювання “сторони попиту”, це є цілком продуктивною ідеєю”, — вважає експерт. За його словами, перевагами ПВК є: спрощення ведення бізнесу і скорочення витрат на адміністрування та підготовку звітності, результатом чого має бути просування в рейтингах конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості; підвищення рівня капіталізації підприємств (це спростить їхнє кредитування та фінансування); стимулювання залучення інвестицій та технічне оновлення. Передбачається, що в майбутньому підприємства активніше платитимуть дивіденди, таким чином наповнюючи держбюджет цим податком через розширення бази оподаткування, яка, у свою чергу, збільшиться завдяки інтенсифікації капіталовкладень.

Гра зі ставками

Нагадаємо, що ПВК матиме дві основні ставки: 15% — для розподілу прямих прибутків, 20% — для розподілу прихованих прибутків (“умовних дивідендів”). Експерти одностайно вважають, що це стимулюватиме платників використовувати для розподілу прибутку “нормальні” дивіденди. Хоча ці ставки ПВК наближаються до поточної ставки податку на прибуток у розмірі 18%, ПВК передбачатиме зменшення податкових ставок на розподілений прибуток. Оскільки з дивідендів не стягуватимуться податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, ставка знизиться до 11% для прибутків, розподілених між фізичними особами через дивіденди, але за “умовними дивідендами” ставка зросте на 2 в.п. У цьому і полягає специфіка ПВК.

Як вважає Ігор Млечко, партнер юридичної компанії JUSTL, до переваг цієї системи, безперечно, можна віднести спрощений бухгалтерський та податковий облік такого податку. “А також податкову економію для підприємства (відсутня необхідність регулярної сплати податку з фінансового результату за період), яка надасть можливість акумулювати фінансові активи всередині підприємства для цілей його розвитку”, — пояснює пан Млечко.

Негативні чинники

Проте ПВК має й негативи, і вони суттєві. Так, особливе занепокоєння в експертів, включаючи економістів і юристів, викликає так званий негативний короткостроковий вплив дії цього податку на стан державного бюджету. Оскільки ПВК стягуватиметься лише з розподіленого прибутку, підприємства можуть просто відкласти сплату податків на наступні роки. За словами пана Субочева, на даному етапі, коли ситуація в економіці та всередині країні загалом є дуже важкою, слід якомога ретельніше мінімізувати внесення до податкового  законодавства змін, які призводять до зростання дефіциту державного бюджету та збільшують ризик дефолту за борговими зобов’язаннями України.

Дійсно, на це вказується навіть у Пояснювальній записці до законопроекту #8557. Там чітко розписано, яким чином підприємства можуть ухилятися від оподаткування. Водночас пан Млечко вважає, що така позиція є доволі спірною, адже наявний законопроект не виключає можливості застосування чинних схем податкової мінімізації.

2017 р. ПВК впровадила Грузія, яка за підсумком минулого року збільшила свій ВВП на 1,2%

Проте правди ніде діти: у перші роки дії ПВК бюджет недобиратиме, і це будуть досить суттєві цифри. Так, міжнародний досвід, наприклад досвід Естонії, свідчить, що за перші три роки запровадження ПВК доходи держбюджету від оподаткування корпорацій скоротилися майже вдвічі. Екстраполюючи цю тенденцію на вітчизняний бюджет, отримаємо скорочення доходів за статтею “Податок на прибуток підприємств” у розмірі 33,5 млрд грн щорічно (що відповідає 1,2-1,5% ВВП).

Слід додати важливу деталь: у випадку Естонії, яка свого часу впровадила ПВК (і на цей приклад дуже полюбляють рівнятися поборники цього податку), основними компенсаторами стали високі акцизи на паливо, алкоголь та тютюн, що забезпечують одні з найбільших надходжень акцизного податку відносно ВВП серед усіх країн — членів ЄС, а також податки та збори із заробітної плати.

У цьому випадку напрошується логічне питання: а чи визначені наразі такі компенсатори в Україні? Деякі експерти впевнені, що в нас про це взагалі не йдеться, адже немає ніяких фахових обговорень. Замість цього автори законопроекту в Пояснювальній записці пропонують забезпечувати рівень граничного обсягу дефіциту держбюджету “шляхом упровадження заходів з економії витрат, реалізація яких узгоджується з пріоритетними напрямами державної політики”. Якось це все звучить і несерйозно, і водночас досить розпливчасто.

Хоча експерт Реанімаційного пакету реформ Володимир Дубровський вважає, що такі компенсатори начебто є. Так, на його думку, в перші роки функціонування ПВК бюджет недоотримає лише 25 млрд грн (а не 33,5 млрд грн, про які йшлося вище). За його словами, одним з головних “донорів” для компенсації цих втрат може виступити НАК “Нафтогаз України”, точніше — її щорічний прибуток, який складає таку ж саму суму. Також, на його глибоке переконання, від ринку землі можна додатково отримати ще 5 млрд грн (за рахунок земельного податку). Ще одне з джерел — блокування податкових накладних. Саме на цьому країна начебто може заробити 10-12 млрд грн.

Позитивний досвід

У цьому контексті автори законопроекту та прибічники якомога швидшого введення ПВК взагалі зазначають, що, попри скорочення надходжень до держбюджету протягом двох-трьох років, як сталося в різних країнах, де є така практика, потім там відбувалося велике економічне зростання.

Так, окрім естонського можна навести приклад досить успішного досвіду введення ПВК у Гонконзі. З 2017 р. ПВК впровадила і Грузія, яка за підсумками минулого року (тобто буквально з першого року дії такого податку) збільшила свій ВВП на 1,2%. Торік подібний податок ввела й Латвія, взявши за основу саме ту модель, яку намагається запровадити Україна. Й у цій балтійській країні начебто все гаразд…

Але чи все так добре з цим податком, розвитком економіки взагалі в тій же Естонії, досвід якої так розхвалюють прибічники введення ПВК?

Супротивники цього податку стверджують, що насправді естонський досвід впровадження ПВК є чи не єдиним передовим прикладом у світовій практиці. Крім того що в країнах, де його запровадили і де в перші два-три роки суттєво знизилися податкові надходження до бюджету, не відбулося й очікуваного зростання надходжень іноземних інвестицій. А саме на останнє часто вказують прихильники введення ПВК.

Критики цього податку зазначають, що Естонія ввела ПВК на початку 2000 р., зазнавши трирічного скорочення надходжень до бюджету. Але те, що економічна ситуація в цій країні різко змінилася на краще після 2003 р., не є свідченням успішної дії ПВК — радше, результатом входження Естонії цього року до ЄС. Саме це “дозволило” країні успішно розвиватися, адже до неї почали активно й у великих обсягах (як для такої невеликої країни) надходити європейські інвестиції. Таким чином, успішність дії ПВК саме в цій балтійській країні можна взяти під певний сумнів.

Фіскалам та олігархам

На думку Володимира Дубровського, всі негативні розмови щодо впровадження ПВК йдуть насамперед від керівництва Державної фіскальної служби, адже після заміни податку на прибуток чимало співробітників цієї інституції (які займалися його адмініструванням) можуть лишитися без роботи. Також він вважає, що введення ПВК дуже невигідне великим компаніям, які працюють за так званими офшорними схемами.

Існує також думка про те, що запровадження ПВК може зіграти злий жарт з бізнесом: ніхто не знатиме, що може бути віднесено до так званих дивідендів (їхній перелік може бути досить значним), і тоді доведеться сплачувати податок з дуже великого переліку операцій.

У перші роки функціонування ПВК бюджет України може недоотримати 25-35 млрд грн

Як зазначає Олексій Субочев, база оподаткування у вищезгаданому законопроекті визначена доволі чітко. “Проб­лемним питанням може бути лише оподаткування платежів підприємствам-нерезидентам за групою “Трансфертні ціни та роялті”, які обкладаються ставкою 20% (замість 15% за іншими платежами) через сформульований авторами “компонент ухилення від сплати податків”, — пояснює він.

Законопроект #8557 викладає у новій редакції пп.14.1.49 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (ПКУ), який дає визначення дивідендів. З одного боку, за словами Ігоря Млечка, занепокоєння викликає те, що з чинної редакції норм Кодексу видаляється словосполучення, яке визначає чітку мету виплати дивідендів — “у зв’язку з розподілом частини прибутку юридичної особи”. “Тобто, зважаючи на відсутність чіткої мети виплати дивідендів та самої конструкції норми, можна дійти висновку, що за певних обставин до дивідендів можна буде віднести дуже великий перелік операцій, що створює небезпечні ризики для бізнесу. З іншого боку, запропонована редакція пп.14.1.49 п.14.1 ст.14 ПКУ доповнена новим словосполученням, яке визначає чітку формалізовану підставу для виплати дивідендів — “на підставі рішення про виплату дивідендів вищого органу управління юридичної особи”, — додає він.

Тобто формально, якщо відповідне рішення органу управління юридичної особи не приймалося і сам зміст операції не відповідає правовій природі дивідендів, а також не є заліком зустрічних вимог, відступленням права або переведенням боргу, такі операції не можна буде віднес­ти до категорії дивідендів, що спростовує занепокоєння.

Спрощену систему оподаткування не скасують

Існує ще одне доволі вагоме побоювання: деякі експерти вважають, що започаткування практики сплати податку на виведений капітал буде чудовим ґрунтом для того, щоб повністю скасувати спрощену систему оподаткування.

“ПВК та спрощена система оподаткування — не пов’язані між собою речі. Суб’єктами ПВК (прямий податок) є насамперед юридичні особи з колективною формою власності на загальній системі оподаткування (з обліком господарських витрат), — переконує пан Субочев. — У свою чергу, спрощена система оподаткування використовується малим та середнім бізнесом з метою, власне, відмови від обліку цих витрат. Незважаючи на деяку критику (насамперед щодо сприяння ухиленню від сплати прямих податків), застосуванню спрощеної системи в малому бізнесі наразі немає альтернативи”.

ПДВ чіпати не треба

Супротивники введення ПВК також вважають, що замість запровадження цього податку треба просто значно скоротити податок на додану вартість, адже він в Україні складає 20%, тоді як багато країн використовують значно менші ставки оподаткування — 7-9%.

Однак значне зменшення ПДВ для України стане просто катастрофою. Адже згідно з інформацією, оприлюдненою ДФС, головним джерелом надходжень до державного бюджету України є саме ПДВ — 39,6%. А всі інші податки (кожен окремо) мають значно меншу вагу — 5-9% сукупних надходжень. Тому справедливо, що з огляду на складну економічну ситуацію в нашій державі, включаючи дефіцит держбюджету, будь-які новації з ПДВ ризиковані.

Таким чином, однозначної відповіді на запитання, чи стане ПВК “рятівним колом” для української економіки, наразі дати неможливо. Важливими у цьому контексті є подальші консультації уряду з фахівцями та представниками бізнесу. Адже в країні триває війна, і будь-які новації в системі оподаткування можуть вкрай негативно вплинути на її економічну ситуацію і майбутнє.

 

Дополнительная информация

  • Автор: Олег Громов
  • Платний матеріал: 0
Прочитано 2706 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.