“Покер змушує тебе постійно розвиватися, постійно вчитися”

Free Time
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

У серпні 2018 р. Міністерство молоді та спорту України офіційно визнало покер видом спорту. Вже за чотири місяці в Києві провели перший благодійний турнір First Charity Poker Tournament: Big Hearts.

Учасники — бізнесмени та меценати — об’єднались навколо гри, щоб зібрати кошти для Фонду “Таблеточки”. Вдалось зібрати майже 500 тис.грн. Один з організаторів турніру Олексій Євченко, співвласник та керуючий партнер міжнародної компанії ArtBuild Hotel Group, погодився розповісти про те, чому покер є саме спортом і чому азартні ігри в Україні мають бути легалізовані

— Спочатку давайте поговоримо про вашу справу.

— У мене два основних бізнеси. Перший — ресторанний. Володію ресторанним комплексом “Кабачок на бочок”, побудованим догори ногами рестораном на Харківському масиві в Києві. Йому вже 13 років, він один з “патріархів” ресторанного бізнесу в Україні.

А другий бізнес — це готельний консалтинг і девелопмент. Компанія допомагає тим, хто планує будувати готелі. Крім того, я разом з партнером будую свій готель у центрі Львова. Також ми запускаємо готель під управлінням у Римі. Тобто ми працюємо і тут, і за кордоном.

“Вважається, що 75% успіху в цій грі — це все-таки знання, професіоналізм, а 20-25% — везіння”

— У чому сутність готельного консалтингу?

— У вас є гроші і ви бажаєте побудувати готель. Але як побудувати, ви не знаєте. Найперше — ви не знаєте, скільки номерів потрібно, якого сегмента, які мають бути додаткові послуги: ресторан, spa, конференц-зали тощо. В нас існує думка, що для створення готелю досить найняти проектувальника. Однак проектувальник не знає, як працює справжній готель, і може запропонувати лише набір приміщень згідно з ДБНами. Необхідна складова для успішного готельного проекту — “технолог”, тобто той, хто розуміє функціонування готелю як бізнесу і може вже на етапі планування закласти в проект правильні рішення.

Ми спочатку проводимо дослідження, аби зрозуміти, чи може в цьому місці існувати готель, і якщо так, то який і на скільки номерів. Додатково вишукуємо “родзинку” для такого проекту. Цим ми суттє­во економимо будь-якому замовнику гроші на етапі аналізу та первинного прийняття рішення.

Нещодавно на Теремках відкрився готель Favor Park. Від самого початку у власника був проект 4-зіркового готелю на 400 номерів, який йому робив один з найвідоміших проектувальників Києва. Але він сумнівався у доцільності саме такого готелю в цьому місці. Коли ми вивчили проект, то сказали, що це — утопія, готель не зможе існувати в такому форматі. В результаті нашої співпраці було побудовано 3-зірковий готель на 150 номерів. Він відкрився та нормально функціонує. Власник заощадив купу грошей.

Було багато прикладів, коли люди після першої консультації приймали рішення не реалізувати проект. Це позиція нашої компанії — завжди говорити правду, якою б гіркою вона не була. Нещодавно був замовник, який хотів побудувати готель у Португалії. Він взяв майданчик, витратив гроші на первинний проект, йому навіть зробили аналітику під кредит. Але його щось бентежило. Ми зробили свій аналіз і показали, що в тому місці те, що він хоче побудувати, окупиться за 38-39 років. Відповідно, він відмовився від проекту. Ми змогли довести, що проект, який йому зробили нібито міжнародні фахівці, — це чистої води приманка для інвестора.

— Ми зазвичай схильні погано думати про своїх співгромадян, а виходить, що і на Заході є компанії, які можуть не сказати всю правду?

— Маса таких прикладів. Існують некваліфіковані фахівці, які дивляться поверхнево, фахівці, які роблять і потім не відповідають за свою роботу. Із досвіду скажу, що в тій же Італії, у Римі, може бути ситуація, коли ви отримаєте на руки проект, який виявиться в реальності нежиттєздатним. У кожній країні є свої такі історії.

З приводу України хотів би зазначити, що ми часто недооцінюємо своїх фахівців, свою сферу обслуговування. Як представник цієї сфери, в тому числі й ресторанного бізнесу, скажу, що в Україні в ресторанах обслуговування набагато краще, ніж в багатьох європейських країнах. Їжа набагато смачніша, ніж у багатьох місцях тієї ж Італії або Німеччині. Звичайно, є індивідуальні високоякісні місця в Римі, Берліні, Барселоні, Брюсселі, проте назагал наші кухня та обслуговування кращі за європейські. Це моя особиста думка, але я готовий її відстоювати.

— На благодійному турнірі з покеру ви виступили і як організатор, і як учасник. Чим вас так приваблює ця гра?

— Я один з співорганізаторів цього процесу, учасник ініціативної групи. В Олексія Камліченка (одного з натхненників турніру First Charity Poker Tournament: Big Hearts. — Ред.) була ідея, в мене — практичні знання, як це можна зробити: як поєднати спорт і благодійність, щоб це було правильно та законно. Це був хороший посил, що покер — це спорт, що це цікаво. І також покер приносить користь через благодійність, через податки. У Великобританії 10% податкових надходжень від грального бізнесу йде на фінансування соціальних статей: створення кіно, спорт, інфраструктуру. Те ж саме має бути й у нас.

Чому я захопився покером? Тому що коли я познайомився з ним — познайомився насамперед з людьми, які в нього грають. В покер грають високоінтелектуальні люди. По суті, інтелектуальна еліта. Колись я готував доповідь, в якій вказав, що сім президентів США були активними гравцями в покер. А один з них говорив навіть, що заробив на передвиборчу кампанію, вигравши в покер.

У США, куди я їжджу на турніри вже другий рік, дуже багато цікавих людей — акторів, бізнесменів, політиків — грають в покер відкрито. Це вважається елітною грою. Адже, щоб дістатися вершини, ти повинен стати одним з кращих, доклавши масу зусиль. Подивіться останні турніри: скільки там грає мільйонерів, мільярдерів. Люди, які вже зробили собі ім’я в бізнесі. Але при цьому вони отримують задоволення від гри. І вони борються за те, щоб сидіти за столами з кращими і бути кращими.

— Чи рекомендував би Олексій Євченко бізнесменам грати в покер?

— Це те ж саме, якби я рекомендував всім займатися кікбоксингом або тенісом. У кожного свої вподобання. Для мене покер — це математика і психологія. У дитинстві я досить серйозно займався шахами, отримував спортивні звання. Так от, покер я іноді називаю “карткові шахи”. Він змушує тебе постійно розвиватися, постійно вчитися.

Я граю у покер вже шість років і продовжую вчитися. Регулярно тренуюся, займаюся з тренерами. Це не просто азартна гра, до якої його намагаються прирівняти. Я говорю в такому випадку: “Хвилиночку, а ви бачили Чемпіонат Європи з рулетки або Чемпіонат світу з блекджеку?”. Такого в світі не існує, тому що там немає змагальної складової. У покері це присутнє. Це хороший вид спорту.

“Легалізація гральних об’єктів може щорічно давати 6-10 млрд грн до бюджету”

— Адже це не лише удача і везіння...

— Раніше багато сперечалися, скільки в покері удачі, скільки навичок і умінь. Вважається, що 75% успіху в цій грі — це все-таки знання, професіоналізм, а 20-25% — везіння. Я завжди кажу: подивіться на тих, хто виграє змагання. Найчастіше це вже добре відомі спортсмени-покеристи. Це ж не просто так, і простою удачею це не пояснити. Це планомірна, цілеспрямована, кропітка робота.

Це гра, яка має дуже багато глибин. Тобі здається, що ти вже “пірнув” до якогось рівня, а потім ти ще глибше “пірнаєш”, а потім — ще... Мені подобається, коли є змагальна складова, математична складова, яка постійно підтримує мозок у тонусі. До того ж тут ще є психологія, візуальна психодіагностика: як людина поводиться за столом. Потім ти це переносиш в життя й набагато краще “читаєш” людей на ділових переговорах, набагато дисциплінованіше поводишся.

— Чи був приклад у бізнесі, коли завдяки покеру “прочитання” людини допомогло уникнути негативної ситуації?

— Важко сказати, що це завдяки саме покеру, але накопичуються знання про психологію людей. Ти сидиш із замовником, спілкуєшся,

він говорить: “А давай-но зробимо ось так”. А ти розумієш, що на це не підеш. Завдяки це покеру або іншим набутим знанням — складно ідентифікувати. Але покер багато дав мені в сенсі читання людей і розуміння їхніх внутрішніх мотивів.

— Покер був визнаний в Україні видом спорту відносно недавно. В яких інших країнах така ж політика?

— Проблема України в тому, що гральний бізнес не легалізовано. Хоча реально він існує та годує корумповану правоохоронну систему. Він не дає податків до бюджету, які далі йдуть на соціальні потреби — пенсії, медицину, кіно. Я постив у Facebook статтю про те, що в США оборот грального бізнесу удвічі перевищує прибуткову частину бюджету України. Ми начебто й прагнемо до західної демократії, тільки чомусь у нас цей бізнес знаходиться в тіні. А в них приносить колосальні гроші до бюджету, які використовуються далі на розвиток та на благо держави.

Я весь час відстоюю позицію, що сучасний стан грального бізнесу в Україні не відповідає нормальній світовій практиці. Але побачив, що легалізувати весь бізнес досить складно. Маса нюансів: закони не хочуть розглядати, тому що в тіньовій сфері все поділено. І ці доходи годують і правоохоронців, і депутатів. Вони не хочуть дати можливість цим законам пройти.

Здавалося б, все просто. Президент має сказати: легалізуйте. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков в інтерв’ю розповідав, що в нас сотні мільйонів доларів тіньового обороту в гральному бізнесі. Які проблеми? Ви ж “Народний фронт”, у вас разом з “БПП” більшість. Легалізуйте. Але законопроект навіть не вноситься на голосування Ради.

Тому ми вирішили відокремити покер та довести, що це все-таки спортивна дисципліна. І нам вдалося.

— Часто відмову в легалізації пояснюють проблемою азартних гравців, які виносять все з дому заради гри...

— З цієї точки зору набагато краще, коли держава бере азартні ігри під контроль. Відповідно, вона бере під контроль лудоманію, тобто професійне ігрове захворювання. Це й відбувається в розвинених країнах. А в нас гральний бізнес існує в тіні, існує якась неконтрольована кількість лудоманів, на яких немає ніяких офіційних важелів впливу. Ніхто це не контролює, тому що в нас начебто немає азартних ігор.

Ми самі себе заганяємо в глухий кут і самі від цього страждаємо. Краще, коли азартні ігри існують легально, коли вони на світлі та коли людям, що страждають на лудоманію, є куди звернутися. Коли є закони, за якими лудоманів вносять до чорних списків і забороняють їм заходити в казино та гральні клуби.

— Чому 2009 р. в Україні заборонили гральний бізнес?

— Головне питання в іншому. Які б не були причини тоді, для існуючої влади, яка вважає себе прогресивною, зараз не має бути перешкод для легалізації грального бізнесу. Тим більше що МВФ давно вніс таку вимогу до Меморандуму співпраці з Україною.

— Це дійсно цікаво, бо про таке публічно не говорять.

— Це питання часто опускається, тому що існують обов’язкові вимоги МВФ, які виставляються як критерії отримання наступного траншу кредиту. Наприклад, такі як підвищення ціни на газ, прийняття закону про антикорупційний суд тощо. А є речі, які залишаються за кадром, адже якщо подивиться Меморандум МВФ, там дуже багато пунктів. І одним з них є легалізація грального бізнесу.

Коли ми працювали з міністром фінансів Наталією Яресько і надавали свій проект закону, то робили попередні розрахунки. Вони показують, що в залежності від того, яка модель оподаткування та легалізації гральних об’єктів буде прийнята, цей бізнес щорічно може давати 6-10 млрд грн додатково до бюджету. А оскільки Україна потребує цих грошей в тому числі, щоб розплачуватися за раніше отриманими кредитами, то я не бачу жодної об’єктивної причини, з якої це не робиться. Крім тієї причини, що існує корупція, ця сфера поділена й тому її не хочуть витягувати на світло. Я дуже сподіваюся, що ким би не був наступний Президент, це питання буде підняте й вирішене.