Вибори в Сербії: Чергова точка неспокою в Європі і висновки для України

Пая Йованович, «Переселення сербів», 1896
793
Пая Йованович, «Переселення сербів», 1896

Готуючись до квітневих виборів президента, Сербія намагається відгородитися від неспокійних балканських сусідів та відновити діалог з Косово. На засіданні Ради національної безпеки 13 березня Белград вчергове підтвердив свою готовність сприяти миру і стабільності в регіоні, але, водночас, позначив червоні лінії, за які він не має заходити.

Засідання вищих сербських керманичів у сфері безпеки було спричинене загальною тенденцією погіршення безпекової ситуації в регіоні Західних Балкан та ускладненням відносин між Белградом і Приштиною (Косово). Особливо це відчувалося після найновіших ініціатив і вимог албанців перервати брюссельський діалог. Отже Белград виділив дві складові безпекової ситуації на Балканах – косовську і регіональну.

Брюссельський діалог і ніякої армії для Косово

У косовському питанні Сербія стурбована закликом косовського парламенту перервати діалог, який регулярно проводиться в Брюсселі за посередництва ЄС. Починаючи з квітня 2013 року перемовини спрямовуються на імплементацію підписаної у той час так званої «Брюссельської угоди», або Угоди про принципи нормалізації відносин між Белградом і Приштиною. Ця угода стала своєрідним планом врегулювання конфлікту між Сербією і Косово та умовою для подальшого просування Сербії до набуття членства у Євросоюзі. Адже одразу після цього у червні 2013 року в ЄС було схвалене рішення про початок переговорів про вступ Сербії до ЄС, які стартували у cічні 2014 року. Одночасно, ЄС розпочав переговори по угоді про стабілізацію та асоціацію з Косово.

Причиною ж заклику Приштини до переривання Брюссельського діалогу стало затримання одного з лідерів косовських албанців Рамуша Харадіная у Франції в січні цього року. Та фактично одночасної спроби провокації із використанням сербського потягу, який прямував на північ Косово та був розписаний лозунгами «Косово – це Сербія».

Отже, переривання діалогу між Белградом і Приштиною за посередництва ЄС є однією із червоних ліній для керівництва Сербії.

Іншою червоною лінією для Белграда є створення армії Косово, оскільки це означитиме фактичне підтвердження самопроголошеної у 2008 році косовської незалежності. На сьогодні Косово не має армії, а існують Сили безпеки Косово, які займаються питаннями внутрішньої безпеки, тоді як питання зовнішньої безпеки віднесені до компетенції Міжнародних сил з підтримки миру в Косові (КФОР). До складу КФОР входить і український контингент чисельністю 40 військовослужбовців. До речі, керівництво НАТО, яке здійснює управління операцією КФОР, критично висловилось відносно створення косовської армії. Так, 8 березня Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг застеріг косовське керівництво від перетворення Сил безпеки Косово у повноцінні збройні сили та закликав Приштину до продовження діалогу з Белградом, зокрема й з цього питання.

Подалі від неспокійних сусідів

У регіональному вимірі Рада національної безпеки Сербії констатувала, що «ситуація у регіоні є турбулентна і складна». Головною причиною цього названа небезпека поширення політичних криз всередині окремих західно-балканських країн. В першу чергу, сербське керівництво має на увазі Македонію та Боснію і Герцеговину, не називаючи їх відкрито, де внутрішньо-політична ситуація є вкрай нестабільною. Одночасно у Белграді відзначили відсутність загроз для безпеки всередині Сербії, підкреслюючи тим само, що міцні державні органи є запорукою стабільності в державі та в регіоні Західних Балкан.

Збереження внутрішньополітичної стабільності особливо важливе для Сербії напередодні чергових президентських виборів, які відбудуться вже 2 квітня цього року. Тому Рада національної безпеки Сербії й визначила головне завдання для усіх сербських державних органів – «не дозволити будь-якого поширення політичних та інших криз на територію Республіки Сербія».

Фактично сербське керівництво прагне певним чином ізолювати Сербію від будь-якого впливу з боку інших держав Західних Балкан, щоб не допустити поширення на сербську територію існуючих там негативних тенденцій. І одним із шляхів у Белграді визначили повагу незалежності інших держав регіону та невтручання в їхні внутрішні справи. Керівництво Сербії небезпідставно чітко визначило сербським державним органам саме таку лінію поведінки, тим само дистанціюючись від нещодавньої спроби державного перевороту у Чорногорії та від радикальної позиції лідера Республіки Сербської (БіГ) Мілорада Додіка, який своїми заявами і діями, зокрема щодо наміру провести референдум про відокремлення Республіки, безсумнівно підриває цілісність Боснії і Герцеговини. Очевидно, що Белград не має впливу на Додіка, а тому вирішив дистанціюватись від цього одіозного лідера, щоб уникнути звинувачень у підриві регіональної стабільності з боку Сараєво і міжнародної спільноти та критики з боку мусульманської спільноти Сербії, що може лише погіршити внутрішню ситуацію в країні.

Втім, тісні зв’язки між сербським народом в самій Сербії та сербськими общинами в інших балканських країнах завжди були в центрі політичної і суспільної уваги. Тому Белград і декларує незмінну підтримку і захист усіх сербів у регіоні. «Рада зобов’язує державні органи, у відповідності до своїх повноважень, брати участь у співпраці з усіма сербами у регіоні, які зазнають політичних утисків з боку центральної влади в окремих країнах Західних Балкан», – сказано в повідомленні Ради національної безпеки Сербії. Враховуючи дозволене в Сербії подвійне громадянство, напередодні президентських виборів правляча сербська еліта прагне заручитись підтримкою сербів, які проживають за межами країни.

Вибори президента Сербії, які відбудуться вже за три тижні, є своєрідним викликом як для Белграда, так і для інших країн регіону. Адже Белград намагатиметься забезпечити можливість усіх сербів регіону проголосувати на виборах, що може ускладнити безпекову ситуацію, перш за все в Боснії і Герцеговині та Косово, і як результат в регіоні в цілому. Тому Рада національної безпеки Сербії й поставила чіткі завдання сербським державним органам з підтримання безпеки та визначила перераховані червоні лінії.

Український контекст

Незважаючи на географічну віддаленість регіону Західних Балкан та особливості розвитку ситуації там, Україні все ж можна зробити певні висновки. По-перше, діалог між Сербією і Косово є процесом довготерміновим, а отже Косово ще тривалий час буде перебувати під частково міжнародним управлінням, зокрема щодо питань його зовнішньої безпеки. Малоймовірно, що міжнародна спільнота погодиться з ідеєю Приштини створити косовську армію, а отже там ще довгі роки залишатимуться сили КФОР, з українським контингентом включно.

По-друге, Україні слід більш активно і системно захищати і підтримувати українців за межами країни, особливо в Росії, а також на окупованих нею територіях, і ця діяльність має здійснюватися постійно в тісній співпраці з міжнародними і неурядовими організаціями та за максимально широкого висвітлення в медіа, щоб використати усі наявні можливості тиску на порушника прав українців.

По-третє, задекларована Белградом політика невтручання у внутрішні справи інших країн та повага їхньої незалежності має сенс, оскільки канал такого втручання, як оцінюють в Сербії, врешті решт може спрацювати у зворотному напрямку і перенести створені проблеми на територію країни-ініціатора. У нашій ситуації Росії теж не вдасться цього уникнути, і чим швидше Москва зупинить агресію проти України, тим менше вона отримає зворотних проблем у вигляді процвітання криміналу, беззаконня, ображених на всіх найманців, неконтрольованого поширення зброї, які вона влаштувала на Донбасі.
Последние новости: