Втілення промислового пакету реформ – нагальна необхідність для України

Альберт Гертер, «Президент Авраам Лінкольн підписує Статут Академії наук», 1924
518
Альберт Гертер, «Президент Авраам Лінкольн підписує Статут Академії наук», 1924

Економічна доля країни залежить від втілення дієвих реформ. Наразі ми маємо 1-2% щорічного економічного зростання та довічне боргове рабство у перспективі. Мета кожного українця полягає в тому, щоб мати як мінімум 7-8% зростання щороку і якісно інше майбутнє. Для цього у 2017 році треба закласти серйозний законодавчий фундамент розвитку власної промисловості та економіки. Потрібен сміливий і комплексний “промисловий пакет реформ” – нове законодавство, яке запровадить:

1) спрощення підключення до мереж (електричних, газових та ін.) для промисловців та забудовників, а не "для галочки" у Doing Business. Щоб інвестори, підприємці, роботодавці перестали бути заручниками купки приватних монополістів, які “деруть з них три шкури” – через завищену плату за підключення, тарифи та ще й хабарі.

2) індустріальні парки з дієвими інвестиційними стимулами для нових виробництв (ЗПУ №2554а-д і 2555а-д), порівняними з країнами-конкурентами (Польщею, Туреччиною та ін.). Бо коли інші країни пропонують в індустріальних парках не тільки податкові преференції, а й дешевші кредити та енергоносії, “єдине вікно”, готову інфраструктуру і т.п., то нам стояти осторонь – значить погодитись на програш у конкуренції за робочі місця та інвестиції.

3) зняття штучних податків на промислові інвестиції – відміна ввізного мита на виробниче обладнання (ЗПУ №5276) та розстрочка імпортного ПДВ на нього на 3 роки (аналогічно до того, як ми вибороли для деревообробного обладнання). Треба прибрати усілякі перепони на шляху інвестицій, а не намагатись оподаткувати їх “заздалегідь”, поки інвестор ще й копійки не заробив.

4) розстрочка на 3-6 міс. сплати імпортного ПДВ при ввезенні сировини в Україну. Це дозволить українським виробникам компенсувати дефіцит обігових коштів, коли кредитування є непомірно дорогим і фактично недоступним. До того ж про яку “додану вартість” може йти мова при оподаткуванні ввезення сировини, коли з неї ще нічого не вироблено і продукція не реалізована. Не можна оподатковувати виробництво “наперед”!

5) зняття штучних валютних обмежень НБУ для експортерів та інвесторів, у т.ч. зниження вимог щодо обов’язкового продажу валютної виручки експортерами та відміна ліцензування Нацбанком інвестицій до 50 тис. EUR в країни OECD (ЗПУ №4866), продовження принаймні до 270 днів терміну зарахування експортної виручки нашими промисловцями.

6) встановлення преференцій для місцевого малого й середнього виробника при здійсненні держзакупівель. Треба бути несповна розумом, щоб постійно купувати іноземне (керуючись лише фактором ціни), якщо робочі місця, податки та прибутки йдуть за кордон, а власна промисловість зникає!

7) створення механізму довгострокового і доступного кредитування малих і середніх виробників, у т.ч. за рахунок міжнародної допомоги та закордонних кредитів, оподаткування “офшорної економіки” та сировинного експорту. Україна має стати країною-виробником, а не експортером сировини, капіталів та людей. А закордонна допомога має йти на розвиток, а не на проїдання, і вкладатися у нові виробництва, а не у кишені чиновників та «грантоїдів»!

Це не вичерпний перелік. І не кажіть, що це нереально! Коли за справу береться фракція Радикальної партії, перемога тільки питання часу. Подивіться на заборону експорту лісу-кругляка, закон про експортно-кредитне агентство, підвищення втричі вивізного мита на металобрухт та інші наши ініціативи, в які спочатку майже ніхто не вірив, а сьогодні вони – факт. Так буде і з цим "промисловим пакетом реформ"!
Последние новости: