Заборгованість за банківськими кредитами – що чекає на бізнес у наступному році

Виктор Васнецов, «Витязь на распутье», 1882
1719
Виктор Васнецов, «Витязь на распутье», 1882

Почну з того, що ми маємо на сьогодні. Загалом по банківській системі станом на 1 жовтня 2016 р. обсяг виданих кредитів перевищує 943 млрд грн. З них майже 140 млрд грн – видано фізичним особам, а понад 775 млрд грн – юридичним особам. При цьому частка прострочених кредитів складає 25,3%, що на 2,5 відсоткові пункти більше, ніж станом на початок року. Це офіційні дані. Але є досить підстав вважати, що реальний стан справ є дещо гіршим, ніж свідчить статистика.

Проте характеристика чинного стану справ у стосунках боржники-кредитори буде неповною без даних від Державної виконавчої служби. Вони вражають. На виконанні у ДВС знаходяться виконавчі провадження, за якими сукупна сума, яка підлягає стягненню, становить понад 600 млрд. грн., з яких, за оцінкою Мін’юсту, заборгованість бізнесу перед кредиторами сягає близько 300 млрд. грн. Переважна більшість цих боргів – заборгованість перед фінансовими установами. Втім, ці цифри мають тенденцію до постійного зростання. Для порівняння, в 2014 році підлягало до стягнення виконавчих документів «всього» на суму близько 440 млрд. грн.

Аналіз поточної ситуації дає зрозуміти, чому навіть, здавалося би, позитивні новини від НБУ не здатні оперативно активізувати кредитування в Україні. Так, зниження облікової ставки Національного банку до 15% має наслідком певне зменшення відсоткових ставок комерційних банків. Але, не зважаючи на таке зниження, активізації кредитування не відбулося. Так, деяке пожвавлення є, однак говорити про повноцінне його відновлення з прийнятними відсотковими ставками занадто рано. Одна з причин цього – нездатність держави забезпечити транспарентність та ефективність судової системи та процедур стягнення.

Банки, перш ніж ухвалити рішення про видачу кредиту, перестраховуються. І у відсоткових ставках, які вони пропонують, значну частину займає саме ризик неможливості стягнути борги.

Покращити виконання боржниками своїх зобов'язань перед кредиторами шляхом оптимізації стягнення заборгованості або її реструктуризації і були покликані цьогорічні ініціативи Верховної Ради. Нагадаю, цього року в законодавчому полі відбулось декілька значних змін у сфері вирішення питань проблемної кредиторської заборгованості. До таких реформ слід віднести ухвалення Верховною Радою України законів України «Про фінансову реструктуризацію», «Про виконавче провадження» та «Про органи і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Говорячи про ці ініціативи, потрібно не забувати, що бізнес повинен мати легальні механізми захисту від кредиторів, а не навпаки. Так, не секрет, що значна кількість проблем із неповерненням кредитів виникли через стрибки валютного курсу. Однак, юридичним особам, на відміну від фізичних осіб, жодних мораторіїв на стягнення їх майна не запроваджувалося. А це змушує компанії активно використовувати усі можливі засоби захисту від кредиторів.

Першим механізмом, який запровадив Парламент, був закон про фінансову реструктуризацію. Поки що про результати говорити зарано. Однак, на мою думку, вказаний закон надає, у першу чергу, механізми для перекладення відповідальності за наслідки реструктуризації з банку на третіх осіб.

Складається ситуація, коли банк, з одного боку, начебто хоче домовитися, а з іншого боїться взяти відповідальність за таку реструктуризацію на себе. Натомість, коли між клієнтом і банком є прірва в розумінні інструментів і глибини реструктуризації – запропоновані цим законом механізми, найімовірніше, будуть недієвими.

Підштовхнути бізнес до діалогу (переважно, невигідного для бізнесу) з банками покликана реформа системи виконання судових рішень. Вона вже набрала чинності на папері, але по факту ще не запрацювала. Так, адже Міністерство юстиції не поспішає ухвалювати необхідні нормативно-правові акти.

А ті проекти нормативно-правових актів, які обговорюються в експертному середовищі, несуть ризики запровадження механізмів адміністративного управління професією приватних виконавців. Якщо до цього додати обмеження сум, які пропонується дозволити стягувати приватним виконавцям, то ключові принципи реформи можуть бути знівельовані, а натомість ми побачимо чергові корупційні схеми.

Якщо це відбудеться, то увага осіб, які прийдуть у приватне виконання, буде зосереджена на стягненні боргів з фізичних осіб, що матиме значний негативний резонанс в суспільстві, оскільки перетворить ідею ефективного виконання судових рішень на колекторство.

Звісно, такий «запуск професії» може бути вигідним для бізнесу, який буде захищений від ефективного стягнення боргів (саме неминуча сплата боргів є кінцевою метою реформи системи виконання судових рішень). Тож бізнес і надалі зможе вирішувати «власні питання» у ДВС, «тарифи» якої напередодні можливого повноцінного запуску реформи, за словами багатьох учасників ринку, зросли в рази.

Тому бізнесу перед прийняттям рішення щодо механізмів захисту від кредиторів необхідно враховувати усі можливості. Передусім, спробувати домовитися з банком, зокрема, з використанням механізмів фінансової реструктуризації. Доведеться зважити й на запуск реформи виконавчого провадження (якщо реформу «спустять на гальмах», то логічно припустити, що ми побачимо масові зловживання всіма можливостями ДВС, а також викуп боржниками своїх же боргів чи майна на підконтрольному Мін'юсту СЕТАМі за «прийнятними» цінами).

Якщо ж реформа виконавчого провадження запрацює, а реструктурувати борги не вийде – тоді чи не єдиним дієвим механізмом захисту активів та інтересів залишається процедура відновлення платоспроможності або банкрутства. Ця процедура наразі ще гарантує захист інтересів та активів боржника. І поки в Україні неналежний інвестиційний клімат, фінансова криза та інші несприятливі чинники – саме ця процедура дозволяє здійснити реструктуризацію боргів з прийнятним рівнем витрат.

Щоправда, в цьому контексті не можу не згадати про ризики ухвалення законопроекту №3132 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо підвищення ефективності процедур банкрутства)». Він після повернення парламентом на повторне перше читання значно змінився і на думку багатьох фахівців може мати суттєвий несприятливий вплив на сферу банкрутства.

Зокрема, документ пропонує передбачити автоматичне припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів через 130 днів після порушення провадження у справі про банкрутство. Сама лише ця норма проекту, якщо її буде підтримано парламентом – зробить процедури банкрутства максимально неприйнятними для боржників, оскільки позбавить їх чи не найважливішого інструменту захисту від кредиторів. Фактично, матимемо справу з прокредиторським законом.

Тому, враховуючи все вищевикладене, банкам та боржникам необхідно визначатись зі стратегією вирішення проблем заборгованості. Однак, якщо для банків цей вибір очевидний – існуючий інструментарій хоч і далеко не ідеальний, але іншого не має та рано чи пізно домогтись стягнення в більшості випадків все-таки можливо, то боржникам необхідно дуже уважно зважати на стан і перспективи реформування сфери реструктуризації/банкрутства, оскільки будь-яка стратегія розраховується на доволі тривалий час.