Креативна економіка

Креативна економіка
3279
Оксана Мельничук, докторська школа політичної філософії, соціології влади Паризького університету Paris 7 DenisDiderot, Вища школа культурних політик Міністерства культури та комунікацій Франції, експерт з питань культурної політики та нарощування потенціалу. Консультант міністрів культури України (2005 р., 2011-2012 рр.), радник директора Національного інституту стратегічних досліджень (2011-2014 рр.)

Глобальні цифрові технології, які з’явились у XXI столітті, спричинили появу нової потужної галузі — “Креативної економіки”, в основі якої лежить індивідуальна творча ініціатива, навички та талант, що забезпечують виробництво матеріальних та нематеріальних цінностей, заснування нових робочих місць завдяки продукуванню та використанню інтелектуальної власності — творчого потенціалу особистості і нації в цілому.

Передусім поясню, що таке креативна економіка, що її раніше називали “економіка знань”. Цитую “Вікіпедію”: “Креативна економіка — це особливий сектор економіки, що ґрунтується на інтелектуальній діяльності”.

В рамках креативної економіки формуються нові економічні моделі, новий спосіб соціальних стосунків, нові культурні парадигми. Як то кажуть, бери і роби! Все зроблено для України.

Концепт креативної економіки
Сам концепт “креативна економіка” було введено в обіг журналом “BusinessWeek” в серпні 2000 р. А світовим лідером в цій галузі визнано Великобританію. Саме британці розробили та продовжують розробляти правову базу, стратегічні та політичні документи задля розвитку національної економіки через економічну, культурну та соціальну взаємодію.

Особливої уваги українців заслуговує той факт, що основами розвитку креативної економіки є технологія, талант і толерантність, а ядром суспільства є креативний клас, представники творчих професій.

На жаль, пануючі в Україні стандартні підходи до економіки унеможливлюють позитивний вплив та інноваційне бачення креативної економіки.

За даними доповіді ООН “Культура та розвиток”, частка творчих галузей економіки складає більше 3,4% у структурі світового валового внутрішнього продукту, або приблизно $1,6 трлн, що майже удвічі перевищує розрахунковий обсяг надходжень від міжнародного туризму.

Креативна економіка є одним з секторів глобальної економіки, що найдинамічніше розвивається. Світові темпи його зростання складають 4,3-17,6% (в країнах Близького Сходу — 17,6%, в країнах Африки — 13,9%, в країнах Південної Америки —11,9%, в країнах Азії — 9,7%, в країнах Океанії — 6,9%, в країнах Північної і Центральної Америки — 4,3%).

Річні темпи зростання креативної економіки удвічі перевищують темпи зростання сфери послуг і в чотири рази — сфери виробництва.

Креативна економіка через економічні показники та рівень ВВП нарешті доводить, що людство переходить в нову еру, де світом правлять ідеї, а свідомість формує буття.

Потенціал щастя
Скористаюся нагодою, щоби ввести в обіг такий старий, але рідко вживаний в Україні концепт, як New Public Management (нове державне управління). Нове воно було в Європі, коли існуюча адміністративна система країн, що отримали допомогу за планом Маршала, критично не встигала за їх розвитком. І коли таке відставання почало гальмувати прогрес, було впроваджено нове державне управління, причому слово “державне” тут не зовсім коректне, але слово “публічне” в нашій лексиці чомусь не приживається, тому мусимо користуватися словом “державне”. Таке управління має акцентувати свою увагу на виробленні прогресивної моделі, що поєднує найкращі практики менеджменту:

  • автономію управління, що передбачає високу компетенцію;
  • управління змінами;
  • впровадження процедури аудиту та контролю за результатами;
  • введення оцінки вдосконалень;
  • розробку механізмів просування та популяризації;
  • горизонтальне партнерство.
Такий концепт ґрунтується на людино-центричній моделі розвитку, яка вихо­дить з необхідності створення со­ціаль­но-економічної системи, здатної до са­морозвитку та якісного зростання, і передбачає нову якість головного капіталу нашої епохи — людини.
Питання в тому, хто буде створювати і підтримувати цю нову систему? Якою є якість потенціалу кожної окремої людини?

І щойно ми торкаємося цього питання, усвідомлюємо, що притаманний нашому політикуму технократичний та “грошо-центричний” підхід до питань розвитку веде нас у глухий кут. Ми тупцюємо в колі фальшивих цінностей споживання, не помічаючи головного.

Єдине, що нам допоможе в наших численних стратегіях, — це чітке формулювання головного завдання розвитку. В чому воно полягає? Це було запитання прагматичне, переведемо його на більш витончену філософську мову: в чому сенс життя? Якщо ми ставимо питання, в чому завдання розвитку, то абсолютно справедливим буде класичне філософське запитання про сенс життя. Чи не так?

Коли люди гинуть за свої прапори, а нас дратують трамвайні сварки, питання сенсу життя виринає несподівано. І тут я наважуся привести довгу цитату видатного вченого, який започаткував в Європі людино-центричне ставлення до розвитку, наважившись відповісти на це філософське запитання в своїй фундаментальній праці “Незручності культури”.

Так, йдеться про Зігмунда Фрейда: “Тільки релігія знає відповідь на питання про сенс життя… Ідея сенсу життя виникає та руйнується разом з релігійними системами. Тому звернемося до скромнішого запитання: що дозволено визнати сенсом життя людей, виходячи з їхньої поведінки і того, чого вони вимагають від життя і чого хочуть в ньому досягти?

Навряд чи можна помилитися у відповіді на це запитання: вони прагнуть щастя, вони хочуть стати та перебувати щасливими. Цей намір має дві сторони, позитивну та негативну цілі: бажання уникнути болю та незадоволення, з одного боку, та пережити сильне почуття задоволення — з іншого. У більш вузькому значенні “щастя” стосується тільки останнього…”.


В цьому контексті повертаємося до нашого дослідження і ставимо запитання про сенс життя українців, тобто в чому саме для нас є щастя (див. “В чому полягає…” на стор.64. — Ред.).
Перше місце для нас посідає виховання дітей та створення хорошої сім’ї. І тут є чому радіти: наше суспільство має прості, але дуже зрозумілі і природні цінності, що орієнтують нас на майбутнє та довгий горизонт розвитку. Що цікаво: значно менше для відповіді на те саме питання використовували такі варіанти:
  • одержати якісну освіту (1,6%);
  • отримувати задоволення (1,1%);
  • зробити щось важливе для своєї країни (0,8%);
  • стати знаменитим (0,6%);
  • здобути владу, високе становище (0,2%).
В своєму прагненні щастя у вигляді виховання дітей та створення хорошої сім’ї ми неминуче стикаємося з двома проявами свого прагнення — позитивним та негативним.

Позитивний полягає у тому, що в своєму прагненні бути щасливою людина вивільняє колосальний творчий потенціал і її творча діяльність не знає меж. Негативний — в тому, що в своєму прагненні бути щасливою людині доводиться долати деколи неймовірні труднощі та перешкоди, і тоді її творча енергія спрямована не на розвиток, а на подолання труднощів, що значно уповільнює розвиток.

Завдання держави в цьому контексті полягає в створенні таких умов, аби людина витрачала якомога менше енергії на подолання перешкод, вивільняючи її для виявлення свого потенціалу. Ось вам нехитрий приклад того, навколо яких ідей варто розвивати регіональну місцеву політику.

Статтю підготовлено за матеріалами
“Практичних рекомендацій щодо організації робіт у сфері публічної політики”
під керівництвом Віри Нанівської, аналітичної доповіді
“Культурні практики населення

та культурна політика в Україні” під керівництвом Андрія Єрмолаєва,
доповіді ООН “Культура та розвиток”, Стратегії ЄС 2020.


Мысли по теме
Сергій Опря,
директор ТОВ “ФПГ “Параграф”, координатор ГП “Нова Країна”:

— Україна за 23 роки незалежності так і не дочекалась від різних державних керманичів та вихованців старої “совкової” системи бачення свого майбутнього, середньо- та довгострокої стратегії розвитку країни на 10-50 років. До чого це призвело, ми спостерігаємо зараз. Злам свідомості відбувся рік тому.

Найбільше він зачепив середній клас, інтелектуальну та культурну спільноти, представників малого та середнього бізнесу, активістів громадянського суспільства. Саме такі люди і зібралися для того, щоб створити “скелет” бачення майбутнього України через розробку Візії України в короткостроковій перспективі, а саме до 2022 р.

Більше 1900 експертів в різних сферах життя та галузях економіки, працюючи в 10 експертних групах, взяли активну участь та внесли свій вклад в створення бачення, якими мають бути українці та Україна через сім-вісім років. Під час спільної роботи за два місяці була народжена та прийнята національна ідея — “Українське Щастя”.

Щастя лежить в основі Нової економічної парадигми світу, котра має ще один вимір: вона здатна змінити обличчя сучасності та серйозно вплинути на підвищення добробуту українців і створення нової України. На перше місце при оцінці національного добробуту громадян замість показників валового внутрішнього продукту виходить коефіцієнт валового національного щастя (Gross National Happiness Index). Замість економічних — гуманітарно-культурно-соціальні пріоритети збалансованого та всеохоплюючого стійкого розвитку як в державній політиці, так і в плануванні та здійсненні реформ.

Олексiй Чуєв,
виконавчий директор Української Бізнес Асоціації:

— Європейський малий і середній бізнес, як найбільш креативний прошарок підприємців в Європі, становить основу її економічного благополуччя. Причому він не тільки формує більше 50% національних ВВП найсильніших країн Євросоюзу, але і дозволяє громадянам своїх країн відчувати себе щасливими.

Наприклад, за даними Bloomberg, Швейцарія входить в Топ-15 найщасливіших економік світу. Український МСБ поки не є суб’єктом цього престижного рейтингу. Чому? На мій погляд, зовсім не тому, що він не креативний. Українському малому бізнесу зараз не вистачає кредитних ресурсів з підйомними процентними ставками.

Ці гроші може дати нам світ. Наприклад, у 2015 р. тільки Європейський інвестиційний банк виділить EUR400 млн українському МСБ. Але важливо, щоб ці гроші справді прийшли до креативного класу, здатного їх грамотно використовувати і підняти економіку України.

Найголовніше ж — українським підприємцям не вистачає розуміння того, що, тільки об’єднавши зусилля, можна змусити владу провести критично необхідні країні реформи. Час об’єднання настав. Саме тому Українська Бізнес Асоціація зараз шукає партнерів по всій Україні.

Нещодавно ми провели першу презентацію Асоціації в Чернігові. Зараз плануємо роад-шоу по інших регіонах України з єдиною метою — об’єднати креативний клас. Хоча б для того, щоб Україна стала суб’єктом Топ-15 рейтингу найщасливіших економік світу.
Последние новости: