Бойко: Уряд лобіює інтереси «великої четвірки»

Бойко: Уряд лобіює інтереси «великої четвірки»
1942

Олександр Бойко, Заступник Голови Аудиторської палати України

Рішення Уряду, яким підприємствам державного сектору економіки фактично заборонили співпрацювати з вітчизняними аудиторами, не могло не викликати резонансу. І хоча часу з моменту прийняття документа минуло не так багато, вже зараз можна спрогнозувати подальший розвиток подій.Кажуть, коли дме вітер змін, треба ставити не стіни, а вітрила. Що ж ще лишається українському аудитору?

На сторожі прозорості?

Четвертого червня 2015 року ЗМІ з розмахом повідомили, що «Уряд відкрив шлях до проведення якісного і незалежного аудиту держкомпаній».«Держава і громадяни по суті є акціонерами держкомпаній і повинні розуміти, які активи мають держпідприємства, скільки вони заробляють, звідки беруться збитки, і як розподіляються фінансові потоки. Незалежний та якісний аудит – це визнана практика в усьому світі і важлива частина реформи держпідприємств в Україні», - анонсував старший радник Міністра економічного розвитку і торгівліУкраїниАдомасАудіцкас, відповідальний за реформування держпідприємств.

Усе справедливо і такі рішення можна тільки вітати, проте, ознайомившись з текстом постанови, одразу стає зрозумілим, що до фінансового аудиту державних компаній Уряд планує залучити лише обмежене коло аудиторських фірм.

Постановою Кабінету Міністрів України № 390 від 04.06.2015 року «Про деякі  питання проведення аудиту фінансової звітності суб’єктів господарювання державного сектору економіки» (далі – постанова №390)затверджуються  критерії, за якими  залучаються аудиторські фірми  до проведення аудиту фінансової  звітності або консолідованої фінансової  звітності  деяких суб’єктів господарювання державного сектору економіки, та  передбачається, що до проведення аудиту можуть бути залучені виключно аудиторські фірми, які відповідають цим критеріям.

Критерії, за якими аудиторські фірми  залучаються до проведення аудиту

Відповідно до постанови №390 державні компанії поділено на дві групи:

·        Суб'єкти господарювання першої групи –об’єкти, вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 2 млрд гривень або розмір чистого доходу яких за останній звітний рік перевищує 1,5 млрд гривень, а також Укрзалізниця (за оцінками Мінекономрозвитку таких підприємств 84);

·        Суб'єкти господарювання другої групи –об’єкти, вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 млн гривень ( близько 99 об’єктів).

До проведення аудиту фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності суб'єктів господарювання першої групи можуть залучатися аудиторські фірми, які відповідають таким критеріям:

·        аудиторська фірма включена до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів;

·        наявність в аудиторської фірми (або в єдиної мережі аудиторських фірм, у тому числі за межами України, до якої входить ця аудиторська фірма) досвіду надання аудиторських послуг суб'єктам господарювання відповідної галузі, зокрема здійснення не менше двох завдань з аудиту або інших аудиторських послуг для суб'єктів господарювання відповідної галузі протягом останніх трьох років;

·        наявність у складі аудиторської фірми не менш як 100 працівників, які безпосередньо залучені до надання аудиторських послуг і працюють на умовах повної зайнятості та з якими укладений трудовий договір. При цьому не менш як п'ять працівників повинні мати сертифікат, що визначає їх кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України, та не менш як 15 працівників повинні мати принаймні один документ, що засвідчує проходження повної програми сертифікації, виданий однією з організацій, що є членом Міжнародної федерації бухгалтерів (IFAC), а саме Асоціацією присяжних сертифікованих бухгалтерів (ACCA), Американським інститутом сертифікованих громадських бухгалтерів (AICPA), Інститутом присяжних бухгалтерів Англії і Уельсу (ICAEW);

·        щорічний дохід аудиторської фірми протягом останніх трьох років становить не менш як 30 млн гривень;

·        наявність договору страхування відповідальності перед третіми особами (щодо відшкодування можливих збитків у зв'язку із провадженням професійної діяльності на суму не менш як 50 млн гривень).

До проведення аудиту фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності суб'єктів господарювання другої групи можуть залучатися аудиторські фірми, які відповідають таким критеріям:

·        аудиторська фірма включена до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів;

·        наявність в аудиторської фірми (або в єдиної мережі аудиторських фірм, у тому числі за межами України, до якої входить ця аудиторська фірма) досвіду надання аудиторських послуг суб'єктам господарювання відповідної галузі, зокрема здійснення не менше двох завдань з аудиту або інших аудиторських послуг для суб'єктів господарювання відповідної галузі протягом останніх трьох років;

·        наявність у складі аудиторської фірми не менш як 10 працівників, які безпосередньо залучені до надання аудиторських послуг і працюють на умовах повної зайнятості та з якими укладений трудовий договір. При цьому не менш як три працівники повинні мати сертифікат, що визначає їх кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України;

·        щорічний дохід аудиторської фірми протягом останніх трьох років становить не менш як 3 млн гривень;

·        наявність договору страхування відповідальності перед третіми особами (щодо відшкодування можливих збитків у зв'язку з провадженням професійної діяльності на суму не менш як 10 млн гривень).

Жодних економічних обґрунтуваньдля встановлення саме таких критеріїв для вибору аудитора для 183 державних компаній розробники постанови не надали. Також відсутні будь-які пояснення щодо необхідності саме 100 штатних працівників, 15 з яких повинні мати сертифікатиACCA, AICPA, ICAEW з Міжнародних стандартів фінансової звітності  (МСФЗ) для здійснення аудиту державних підприємств першої категорії, які, наприклад, є унітарними, не були корпоратизовані, ведуть бухгалтерських облік за національними (українськими) стандартами бухгалтерського обліку та не складають фінансову звітність за МСФЗ. При цьому для перевірки таких підприємств, на думку урядовців, достатньо лише 5 працівників, які обізнані з «премудростями» вітчизняного законодавства та мають сертифікат аудитора України.Важко пояснити, чому урядовцями висловлюється така недовіра до українських сертифікатів аудиторів, для отримання яких фахівці проходять навчання, складають іспит, проходять щорічне підвищення удосконалення знань, та йзрештою користуються тими самими Міжнародними стандартами аудиту, що і закордонні колеги.

Дуже обмежене коло

Якщо проаналізувати щорічну узагальнену інформацію Аудиторської палати України про стан аудиторської діяльності в країні тапорівняти її з тими критеріями, які встановлені для аудиторських фірм, що можуть проводити аудит фінансової звітності суб’єктів  господарювання державного сектору економіки, то виявиться, що зазначеним критеріям відповідають лише аудиторські фірми, які належать до так званої «великої четвірки», декілька фірм, що входять до міжнародних мереж, які, як раз і налічують необхідну кількість фахівців з міжнародними дипломами, а також ще з десяток аудиторських фірм. Водночас  вітчизняні аудитори можуть позмагатись за право аудиту лише підприємств другої групи.

Це не перша спроба надати преференції  окремим аудиторським компаніям, особливо  міжнародним. Лобіювання інтересів «великої четвірки» простежується ще з Програми діяльності  Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України 11.12.2014, якою було передбачено залучення  міжнародних фірм до аудиту ключових державних  підприємств.

Не є великою таємницею, що майже 60% ринку аудиторських послуг в Україні на сьогодні займають саме фірми  «великої четвірки» та міжнародних мереж. Між тим, відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції»монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, а також становище двох чи більше суб'єктів господарювання,якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція за умови виконання окремих положень закону.

При цьому не можна залишити поза увагою той факт, що великі транснаціональні аудиторські компанії, які пропагують принципи чесної конкурентної боротьби,  практикували звернення до представників державної влади та органів місцевого самоврядування,ідентичні за змістом,з пропозицією встановлювати в тендерних документаціях критерії для відбору аудиторських фірм, подібні до тих, які  передбачені постановою №390, ще до прийняття  зазначеної постанови. Такі дії, направлені на обмеження участі вітчизняних аудиторських в конкурсних відборах,  самі по собі мають ознаки групових антиконкурентних дій.

Отже, урядова постанова лишесприятимеподальшому поглибленню монополізації  ринку аудиторських послуг та його розподілу між декількомагравцями, що аж ніяк не забезпечує прозорості управління державними фінансами й такожведе до великих корупційних ризиків.

До питання конкуренції

Напевно, варто зазначити, що постанова йде і всупереч Закону України «Про захист економічної конкуренції», який вимагає від органів державної влади сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Звертає увагу йвідверто дискримінаційний характер документа, яким,порушуючи принципи  статей 6 та 31 Господарського кодексу України,встановлюються обмеження на здійснення аудиторської діяльності, а також передбачається співпраця державних суб'єктів господарювання з обраними структурами. Закон забороняє дискримінацію суб'єктів господарювання і винятки з цього правила можуть бути встановлені виключно законами  та з метою забезпечення національної безпеки, оборони тазагальносуспільних інтересів.Проте Уряд відверто знехтував вимогами закону та зобов’язав державні компанії провести аудит, обравши для цього заздалегідь визначені  фірми.При цьому, ні Законом України «Про управління об’єктами державної власності», ні Законом України «Про аудиторську діяльність» Кабінет Міністрів України не наділено повноваженнями визначати критерії залучення аудиторських  фірм до аудиту суб’єктів економіки державного сектору господарювання та обмежувати доступ суб’єктів господарювання до ринку аудиторських послуг.

 

Невтішні наслідки

Якщо розглянути економічні наслідки прийняття постанови №390, то цілком очікуваним є збільшення витрат державних підприємств на аудит, а позитивний ефект для державного сектору від таких нововведень може виявитися доволі сумнівним.

Внаслідок запровадження постанови очікується йомовірне зростання вартості аудиторських послуг. Розцінки на аудит «великої четвірки» вже сьогодні є значно вищими за ціни українських аудиторських фірм. Якщо година роботи вітчизняного аудитора коштує близько 300-600 гривень, то за  годину роботи фахівців міжнародних аудиторських компаній доведеться заплатити 2000-4000гривень. При цьому, розуміючи, що державні компанії обмежені у витратах фінансовими планами та граничними розмірами витрат, Уряд постановою №390 також скасовує обмеження у 1,5% чистого прибутку на витрати держпідприємств на проведення аудиту та дозволяє проводити аудит навіть у тому випадку, коли у підприємства відсутній затверджений  фінансовий план, що само по собі вже свідчить про відверто лобістський характер постанови.

Замість спрямування коштів державного підприємства на модернізацію, розвиток виробництва, зростуть витрати держпідприємств на аудит.Якщо проаналізувати дані веб-порталу «Державні закупівлі», то виявиться, що протягом останніх 3 років визнані аудиторські фірми «великої четвірки» здійснювали аудит фінансової звітності та надавали аудиторські послуги  великим державним підприємствам. При цьому вартість послуг становила від 2,5 млнгрн до 30млн грн. Тому знищення конкуренції на ринку може призвести до зростання цін на аудит для державного сектору в рази, при тому, що значна частина вартості аудиторських послуг «великої четвірки» - це плата за бренд, що само  по собі не гарантує належної ретельності та високої якості.

Тожнавряд чи варто говорити про позитивний ефект від співпраці з підприємствами «великої четвірки» на фоні погіршення фінансових показниківдержавних суб’єктів господарювання в умовах складної економічної ситуації.

 Світовий бренд як запорука якості?

Неможна забувати, що в практиці «великої четвірки» достатньо випадків, коли підприємства, аудит яких вони проводили, виявлялись неплатоспроможними, а аудиторів звинувачували у недостатній компетентності. Варто лише пригадати ситуації з аудитом низки банків, які на сьогодні перебувають в стані ліквідації,які обслуговувались фірмами «великої четвірки»,  а також доволі негативні приклади з «великою четвіркою» в міжнародній практиці. Але хто не працює, той й не помиляється. У практиці консалтингових компаній, як вітчизняних, так і міжнародних,трапляються  ганебні випадки, і ніхто від цього не застрахований, проте наївно сподіватись, що лише належність до світового бренду забезпечить 100% результат.

Тому при визнанні критеріїв для аудиторів суб’єктів державного сектору економіки доцільно було бприділити увагу професійним аспектам,  досвіду та тривалості роботи на ринку, а не кількісним та вартісним показникам, проте  розробники проекту постанови не стали залучати визначеного законом регулятора аудиторської діяльності  -  Аудиторську палату України до її опрацювання.  Між тим на сьогодні достатня кількість аудиторських фірм пройшли перевірки Аудиторської палати України та відповідають критеріям щодо проведення обов’язкового аудиту та можуть бути залучені до аудиту фінансової звітності суб’єктів господарювання державного сектору економіки.

Якщо бути цілком відвертим, то міжнародні аудиторські фірми на сьогодні й так мають преференції на ринку аудиту України. Якщо українська компанія вирішить залучити іноземний кредит або  вийти на світові фондові ринки, ІРО, їй доведеться співпрацювати виключно з фірмами «великої четвірки», висновки яких приймаються  в будь-якій країні світу та будь-якою міжнародною інституцією.

Національна економічна безпека під загрозою?

Окремо хотілось би звернути увагу  й на питання  економічної безпеки для країни та державної таємниці. Щоб не говорили прихильники постанови №390, але Уряд дав необмежений доступ до конфіденційної, а й іноді секретної інформації державних компаній фактично іноземним корпораціям. Яким чином буде використана така інформація - невідомо, але, враховуючи активну участь компаній «великої четвірки» у проведенні приватизаційних перетворень та «реформ» урядів різних політичних поглядів та часів, можна  очікувати й сюрпризів.

А що, українське не якісне?

Протягом 20 років в Україні відбувалось формування ринку аудиторських послуг відповідно до Міжнародних стандартів аудиту тасвітових вимог до аудиторських фірм. Багато вітчизняних фірм вже входять до міжнародних асоціацій аудиторів та бухгалтерів, відповідають міжнародним стандартам якості аудиторських послуг, відповідно мають можливість обмінюватись передовим досвідом та методиками з колегами з Європи, Америки та інших країн. Проте за оборотами, майновим станом та чисельністю персоналу такі фірми  не можуть вільно конкурувати з «великою четвіркою», при цьому персонал вітчизняних аудиторських  фірм не поступається професіоналізмом персоналу «великої четвірки». Вони мають такі ж самі сертифікати аудиторів, проходять щорічне навчання в Аудиторській палаті України, мають міжнародні сертифікати АССА, AICPA, ICAEW.

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність»  аудиторська діяльність здійснюється за Міжнародними стандартами аудиту, отже, і міжнародні, і вітчизняні аудиторські фірми керуються єдиними стандартами аудиту. Тому викликає подив таке ставлення Уряду до вітчизняних професіоналів.Держава повинна створювати рівні умови для розвитку вітчизняних аудиторських фірм, для збільшення конкуренції між фірмами, підвищувати відповідальність аудиторів, а не віддавати вітчизняний ринок міжнародним корпораціям.

Крім того, запропоновані постановою №390 підходи до аудиту державних підприємств поглиблюють недовіру споживачів аудиторських послуг до вітчизняних аудиторів, знищують будь-яку підприємницьку ініціативу, малий і середній бізнес та професію аудитора в Україні, можуть привести до закриття великої кількості вітчизняних аудиторських фірм, безробіття та проблемдля держави із зайнятістю висококваліфікованих фахівців.

Реакція ринку

Однозначно постанова № 390 негативно позначиться на ринку  аудиту в цілому, спричинить додаткове фінансове навантаження на державний сектор економіки, може створити підґрунтя для корупційних проявів та знищення вітчизняного товаровиробника.

Можливо слід очікувати на об’єднання вітчизняних аудиторських фірм, власники  яких в гонитві за клієнтом готові будуть поступитись власними амбіціями та об’єднатись або приєднатись до більш потужного та знаного гравця, але це питання часу.Проте ситуативне договірне об’єднання аудиторських фірм навряд чи врятує ситуацію та допоможе вітчизняним аудиторським фірмам у конкурентній боротьбі за умов преференцій міжнародним фірмам. По великому рахунку, на плаву може залишитись близько сотні аудиторських фірм на всю країну.

Хочеться сподіватися, що навіть такі недалекоглядні рішення Уряду не зруйнують вітчизняний ринок аудиту, алише дадуть поштовх для  зміцнення українських аудиторських фірм навіть в умовах нерівної конкуренції, яку штучно створюють у владних кабінетах, а урядовці, в свою чергу, відмінять постанову розбрату.

 

Досьє БІЗНЕСу

Бойко Олександр Васильович

Заступник Голови Аудиторської палати України, Президент групи компаній «Де Візу», Президент Асоціації консалтингових фірм

Сертифікований аудитор з 1993 року.

Народився 17 червня 1970 року на Вінниччині

Закінчив Київський торговельно-економічний інститут, кваліфікація – економіст та Київський університет права НАН України, кваліфікація – юрист

Працював у Міністерстві фінансів України, Міністерстві аграрної політики України

 

 

Последние новости: