“Підприємцю треба повністю реалізовувати свої права як стягувача”

“Підприємцю треба повністю реалізовувати свої права як стягувача”
1231

Сергій Шкляр, заступник міністра юстиції України з питань виконавчої служби:

Минулого року органи Державної виконавчої служби (ДВС) “закрили” у зв’язку з фактичним виконанням більше 1 млн виконавчих документів, що становить лише 20% їх загальної кількості. При цьому стягнуто 16 млрд грн. — 2,8% суми, що підлягала стягненню.

Про причини низької ефективної роботи ДВС й перспективи її реформування БІЗНЕС розпитав Сергія Шкляра, заступника міністра юстиції України з питань виконавчої служби. Ще рік тому він працював виконавчим директором юридичної компанії Arzinger і наразі прийшов до Мін’юсту, аби просувати судову реформу. Себто обізнаний з проблемою з обох боків.

Про стан справ
— Підприємці та їхні представники — юристи та адвокати — стверджують, що рішення судів та державних органів виконуються вкрай повільно. І перш за все через неефективну роботу органів ДВС…

— Це дійсно так, але існує багато чинників, які не залежать від Мін’юсту й власне Департаменту ДВС.

— Яких?
— Перш за все пов’язаних з погіршенням фінансово-економічного стану в державі й низьким рівнем платоспроможності громадян та господарюючих суб’єктів. Наприклад, близько половини усіх виконавчих проваджень ми не можемо довести до логічного завершення через банальну відсутність у боржника будь-яких активів, тобто через фактичну неможливість стягнути хоч якісь кошти на погашення боргу.

Слід зазначити, що на виконанні в органах ДВС перебуває значна кількість рішень відносно підприємств, які роками не ведуть господарської діяльності й заздалегідь відомо, що майно і кошти, на які можливо звернути стягнення, в них відсутні. Винесення рішень про стягнення з таких підприємств є, по суті, фіктивним.

Друга група чинників пов’язана з неефективним законодавством. Я маю на увазі мораторії щодо звернення стягнення на майно окремих боржників, а саме державних підприємств, а також фізичних осіб (мається на увазі нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави чи предметом іпотеки в якості забезпечення зобов’язань громадянина України. — Ред.).

Також мораторій на реалізацію земельних ділянок, що наразі не може повноцінно відбуватись на аукціонах з реалізації арештованого майна. Ці мораторії перешкоджають виконанню виконавчих документів на загальну суму понад 27 млрд грн.

Звичайно, державні виконавці не можуть працювати в окупованих Криму та окремих районах Донецької та Луганської областей. Наприклад, в умовах проведення АТО органи ДВС об’єктивно не мають доступу до відповідних територій обох областей та не можуть звертати стягнення на майно боржників (в тому числі і крупних юридичних осіб), що знаходяться там.

Проте виконавчі листи щодо таких боржників продовжують надходити до органів державної виконавчої служби, переміщених на вивільнені території.

Аналогічна ситуація і з виконанням рішень, боржники за якими знаходяться на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя. Загалом це 20 млрд грн. стягнень по документах, що неможливо виконати.

— Навіть за таких умов, стверджують підприємці, державні виконавці вкладаються в терміни, передбачені Законом “Про виконавче провадження”, коли їх мотивуєш. Зі свого боку, виконавці скаржаться на невелику зарплатню…
— А ми цього і не приховуємо. Давайте розглянемо проблему з іншого боку. Зараз вакантними залишаються 1198 посад держвиконавців, а це близько 20% штатного розпису. Протягом минулого року на одного виконавця приходилося 103,8 документів на місяць.

Середня ж заробітна платня не перевищувала 2,5 тис.грн. І це при тому, що, за нашими підрахунками, протягом року один державний виконавець стягує користь бюджету в середньому понад 400 тис.грн., а з бюджету на оплату його праці витрачається не більше 40 тис.грн. на рік. Як то кажуть, без коментарів!

— Тобто суб’єктам господарювання, аби домогтися виконання судових рішень, нічого не залишається, як тільки “заохочувати” державних виконавців...
— Ні, звичайно. Проблему низької оплати праці виконавців наразі вирішуємо шляхом встановлення додаткової винагороди за вчасне виконання проваджень.

Згідно умов пілотного проекту, що започатковано в Києві та в Сумській області, державний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, може одержати винагороду у розмірі 2,5% стягнутої ним суми, якщо сума стягнення не перевищує 1 млн грн.

В такому разі сума винагороди становитиме 20 розмірів мінімальної заробітної платні (24,36 тис.грн.). Максимальна ж винагорода за пілотним проектом становить 50 розмірів мінімальної зарплатні (60,9 тис.грн.), якщо розмір стягнутої ним суми або вартості майна перевищує 100 млн грн.

За виконавчими документами немайнового характеру державний виконавець зможе отримати винагороду в розмірі 0,3 розміру мінімальної зарплатні (365 грн.), якщо боржником є фізична особа, та в розмірі 0,5 розміру мінімальної зарплатні (609 грн.), якщо боржником є юридична особа.

Зрозуміло, що ставлення до роботи у виконавців, задіяних у пілотному проекті, помітно покращилося.

— Не всі підприємці знають, що з березня 2015 р. підвищено винагороду іншим виконавцям…
— Так, наразі державний виконавець, який, наприклад, забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, одержує винагороду в розмірі 5% стягнутої ним суми (вартості майна), але не більше 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (4,25 тис.грн.), а за виконавчим документом немайнового характеру, боржником за яким є юридична особа, — в розмірі 40 нмдг (680 грн.).

При цьому якщо державний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, включаючи реалізацію майна боржника(крім іпотечного майна), отримує винагороду в розмірі 5% стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше 500 нмдг (8,5 тис.грн.).

Зауважу, що до березня 2015 р. максимальний розмір винагороди становив 850 грн. за рішеннями майнового характеру та 255 грн. — за рішеннями немайнового характеру.

Про оскарження і алгоритм дій

— Юристи й адвокати вказують на проблеми щодо оскарження дій (бездіяльності) державних виконавців. Що скажете з цього приводу?
— Одразу хочу зазначити, що існують дві можливі лінії оскарження дій та бездіяльності виконавців: адміністративна (по вертикалі органів Державної виконавчої служби) та судова. На жаль, в чинному законодавстві бракує правової визначеності щодо юрисдикції судів у таких справах. Через це буває складно визначити, з яким документом слід звертатися до суду: зі скаргою чи з адміністративним позовом.

— Як діяти?
— По-перше, за загальним правилом оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця слід в порядку адміністративного судочинства.

По-друге, усвідомлювати, що право на подання скарги в порядку Цивільного процесуального кодексу України мають лише сторони виконавчого провадження — стягувач і боржник.

По-третє, подавати таку скаргу можна лише тоді, коли йдеться про виконання державним виконавцем рішення суду, а не будь-якого іншого органу, до того ж судове рішення має бути ухваленим за цивільною справою.

Скарги стосовно рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС, прийнятих з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об’єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та (чи) рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Загалом при визначенні юрисдикції таких справ слід виходити з такого правила: якщо особа є стороною виконавчого провадження, а виконавчий документ, з приводу виконання якого виникає спір, видано судом, слід звертатися зі скаргою в порядку, встановленому процесуальним законом, за яким розглядалася справа. У всіх інших випадках — до адміністративного суду з відповідним позовом.

В цілому, у кожному конкретному випадку треба розбиратися окремо. Але зауважу, що багато скарг задовольняються нами і в порядку адміністративного оскарження, проте для задоволення інших можуть бути просто відсутні правові підстави.

— Що, як адвокат, порадите підприємцям, які стикаються з труднощами у виконавчому провадженні?
— Насамперед хотів би усім порадити не нехтувати кваліфікованою правовою допомогою та звертатися до фахових юристів у будь-якій значущій ситуації. Повірте, це збереже багато часу, нервів та коштів у перспективі.

Адже в багатьох випадках більшості проблем учасників виконавчого провадження можна було б уникнути при грамотному підході до справи з самого початку. Вкрай важливе, наприклад, правильне формулювання судового рішення, яке в подальшому не потребуватиме уточнення та виконання якого є дійсно можливим з точки зору повноважень державного виконавця.

Отже, звертайтесь по дійсно кваліфіковану допомогу та вже на стадії початку судового спору думайте про те, що врешті очікуєте у фіналі. Інакше кажучи, подаючи позов, одразу думайте про те, як саме має бути виконана кожна ваша вимога з урахуванням діючих норм та обмежень законодавства.

Також рекомендую підприємцям на стадії розгляду справи в суді максимально використовувати право щодо застосування заходів забезпечення позову. Це поясняється дуже просто: відповідач, передбачаючи можливість настання для нього певних негативних наслідків, може до моменту прийняття судом рішення будь-яким чином відчужити майно або списати кошти з рахунків.

Тому вдале застосування таких заходів на початкових стадіях процесу матиме для підсумкового результату чи не більше ваги, аніж саме рішення.

Після ж прийняття судом рішенням та пред’явлення його на виконання до органів ДВС, підприємцю треба, як то кажуть, на повну реалізовувати свої права як стягувача. Себто брати активну участь у виконавчому провадженні, в тому числі надавати державному виконавцю відповідну інформацію та відомості щодо боржника, робити відповідне авансування витрат, слідкувати за вчасністю вчинення дій тощо.

Про реформування
— В країни триває судова реформа, складовою частиною якої є реформи системи виконання судових рішень. Що буде змінюватися?

— 8 жовтня 2015 р. Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроекти “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (№2506а), “Про виконавче провадження” (№2507а) та “Про внесення зміни до Податкового кодексу України (щодо приватних виконавців)” (реєстр. №2508а), які передбачають комплексні реформи у цій сфері. Нещодавно Комітет ВР з питань правової політики та правосуддя схвалив їх до другого читання.

Основною новелою реформи стане запровадження змішаної системи, де поруч із ДВС буде введено інститут приватних виконавців, які матимуть правовий статус на кшталт приватних нотаріусів і майже ідентичні права та інструменти щодо виконання судових рішень, як і державні виконавці.

За задумом, введення інституту приватних виконавців створить у галузі конкурентну середу, що автоматично сприятиме підвищенню рівня якості послуг та ефективності виконання рішень. Крім цього частковий перехід функцій примусового виконання у приватну сферу зменшить навантаження на бюджет та, навпаки, сприятиме наповненню бюджету (за досвідом сусідніх країн — удвічі).

Це також створить низку нових робочих місць (за попередніми оцінками, у перший рік буде кваліфіковано 500-700 приватних виконавців, що створять, з урахуванням помічників, більше 1000 робочих місць) та сприятимуть підвищенню престижу професії.

— Чи стане прозорим виконавче впровадження?
— Законопроект №2507а передбачає створення відкритого (буде розміщуватися офіційному веб-сайті Мін’юсту) Єдиного реєстру боржників, метою якого є оперативне інформування бізнесу щодо платоспроможності контрагентів.

Щодо прозорості виконавчого впровадження як такого, то законопроект зобов’язує виконавців здійснювати повну фіксацію всіх виконавчих дій та процесуальних рішень в автоматизованій системі виконавчого провадження, спрощує порядок отримання сторонами інформації про виконавче провадження, як безпосередньо з автоматизованої системи виконавчого провадження, так і за допомогою електронних сервісів, та встановлює чітко регламентовані та максимально короткі строки вчинення виконавчих дій.

Наприклад, встановлюється обов’язок виконавця накласти арешт на майно не пізніше наступного робочого дня з дня його виявлення або зняти арешт в день надходження до виконавця документа, що підтверджує наявність відповідних підстав.

— А яким чином планується знизити корупційні ризики?
— Перш за все шляхом скасування дискреційних повноважень виконавців: звернення до суду щодо відстрочки, розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення (крім рішень, передбачених Законом “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”).

Також передбачається оптимізувати процедуру оцінки майна у виконавчому провадженні, вивести виконавця з процедури уцінки майна та встановити законом розміри уцінки, що в подальшому дозволить скоротити строки реалізації майна боржника.

Дуже важливо: законопроектом передбачається закріпити, що реалізація арештованого державними виконавцями майна здійснюватиметься на електронних торгах. З урахуванням того, що цим проектом вносяться зміни до Земельного кодексу України, на електронних торгах можна бути реалізовувати і земельні ділянки боржників.

— Підприємців цікавить, коли розпочнеться реформування виконавчої системи і запрацює інститут приватних виконавців?
— Сподіваюсь, що зазначені вище законопроекти будуть ухвалені парламентом на найближчому пленарному тижні (розпочинається 15 березня. — Ред.).

Щодо приватних виконавців, то після набрання чинності відповідним законом у Мін’юсту буде півроку до введення його в дію для розробки та прийняття підзаконних нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього закону, а також для створення системи навчання та відбору.



Последние новости: