Укроборонпром: реформа зі ставкою на приватний капітал

Стратегії
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

У виробництві та експорті зброї посилюється тренд участі приватного бізнесу

Перед новопризначеним головою державного концерну “Укроборонпром” Айварасом Абромавичусом стоїть непросте завдання — трансформувати концерн з квазіміністерства в прозору, ефективну та конкурентоздатну компанію.

Україна займала 2,6% території СССР, на якій було зосереджено 30-40% військово-промислового комплексу Радянського Союзу. Завод ім.Малишева за радянських часів виготовляв 900 танків на рік, а зараз у світі продають лише близько 30 танків на рік.

Якщо про нинішній стан концерну говорити мовою цифр, то зі 137 підприємств більшість (86) були фінансово нестабільні, частина взагалі лишилася на окупованих або непідконтрольних територіях (21), вісім уже були банкрутами. При цьому в “Укроборонпромі” є багато непрофільних або надлишкових активів, наприклад об’єктів нерухомості, земельних ділянок. За словами Михайла Морозова, заступника генерального директора з маркетингу та збуту “Укроборонпрому”, в концерні, наприклад, є підприємство, яке розгорнулося на 40 га землі й на якому працюють всього 40 співробітників. Наразі новому керівництву вдалося скоротити кількість підприємств, на яких була заборгованість по зарплаті, з 43 до 36.

Основними чинниками суттєвого скорочення експорту впродовж 2014-2015 рр. стали анексія Криму та агресія РФ на сході країни, внаслідок чого було втрачено 21 підприємство. Припинилися експорт та імпорт озброєння та комплектуючих до/з РФ. Також концерн передав Збройним Силам України та іншим силовим структурам певну номенклатуру, що планувалась до експорту за контрактами з іноземними замовниками.

Головні реформи концерн планує здійснювати за напрямами імпортозаміщення, скорочення кількості спецекспортерів та безперспективних підприємств.

morozow 6f361Михайло Морозов, заступник генерального директора з маркетингу та збуту концерну “Укроборонпром”

— Наша мета — за декілька років залишити двох державних спецекспортерів. Наразі в усіх існуючих компаній є багато діючих контрактів, і поки вони їх не виконають, ми не будемо ліквідовувати ці компанії.

Наприклад, в однієї з компаній є контракт на велику суму з країною Близького Сходу. І якщо ми його виконаємо успішно, нам обіцяють підписати ще один контракт з тим самим спецекспортером. То який сенс її ліквідувати? Ми скоротимо там штат, залишимо лише таку кількість співробітників, яка достатня для ефективного обслуговування існуючих контрактів.

Імпортозаміщення

Велика кількість продукції концерну, особливо бронетанкової техніки, походить ще з радянських часів. Навіть ті види продукції, що були створені вже за часів сучасної України, виробляються на базі радянських розробок. У новій українській зброї досі присутні російські комплектуючі, що б там не заявляли попередні керівники “Укроборонпрому”.

“Є техніка, яку ми ремонтуємо для Міністерства оборони. Це згодом закінчиться тим, що ми перестанемо її ремонтувати, бо її знімуть з озброєння, а МО перейде на новітні види продукції, яка вже не буде містити російських складових”, — говорить Надія Бігун, директор департаменту закупівель “Укроборонпрому”.

1ukr 45bebСтворювати в Україні виробництво окремих складових, які наразі виробляються в Росії, недоцільно. Адже на них немає аж такого великого обсягу замовлень, щоб витрати на виробництво колись окупилися. Тому деталі беруть зі старої української техніки та ставлять на нову. Або купують у компаній за кордоном, які, своєю чергою, зазвичай купують їх у країн, де ще залишилась та ж сама радянська техніка...

У концерні є перелік номенклатур, яким потрібно знайти альтернативу. Шукатимуть серед імпортних комплектуючих або в українського постачальника, який наразі виробляє схожий продукт і може переорієнтуватися на потреби “Укроборонпрому”.

Складність імпортозаміщення не в тому, що потрібно знайти альтернативу, а в тому, що знайдену деталь слід випробувати: чи дійсно виріб задовольняє вимогам і може стати частиною зброї. Це тривалий і дороговартісний процес. Щоб замістити звичайний підшипник, який є складовою двигуна, цей двигун треба поставити на стенді, де він має відпрацювати тисячі годин.

Також не на всю техніку, з якою працює концерн, є конструкторська документація. Наприклад, військові експлуатують танк Т-72, а документація на нього знаходиться в Росії. Генеральний конструктор також на Уралі. Хто прийме рішення про заміну деталі? Тому для висновку залучаються ремонтне підприємство, замовник та профільний інститут. Вони вирішують, які випробування треба провести, приймають результати і на їхній основі вносять зміни до ремонтно-експлуатаційної документації.

З грудня минулого року в “Укроборонпромі” вирішили, що всі підприємства повинні визначити відповідальну особу, яка буде супроводжувати тендери, і перейти на систему публічних електронних закупівель ProZorro. З січня цього року майже всі закупівлі концерну відбуваються через цю систему і є відкритими. Загальний обсяг закупівель оцінюють в 4 млрд грн на рік. Завдяки цьому в концерні планують отримувати вигідніші пропозиції та мінімізувати корупційні ризики. Крім того, в “Укроборонпромі” готують спеціальній розділ на своєму сайті, куди кожне підприємство зможе надсилати свої пропозиції щодо імпортозаміщення.

У зв’язку з недавнім секвестром бюджету постало питання: чи може розраховувати приватний бізнес на вчасні виплати від концерну? Коли гроші за контрактами держава не платить “Укроборонпрому”, то це відповідно відображається на постачальниках концерну. Проте не все так погано. “На відміну від більшості державних замовників, у нас є й передоплата, бо наші поставки державі — це не єдина стаття прибутків, ми працюємо і на експорт”, — зауважує Надія Бігун.

bigun 103f3Надія Бігун, директор департаменту закупівель концерну “Укроборонпром”

— Наразі ми готуємо спеціальний розділ на сайті, що буде присвячений питанням імпортозаміщення. У цьому розділі ми викладатимемо номенклатуру, відповідно до якої шукаємо постачальників. Пропозицій щодо імпортозаміщення багато, тож хотілося б, щоб процес управління заявками від бажаючих став автоматизованим. На сайті буде розміщено електронну форму, за допомогою якої можна подавати пропозиції, якщо постачальники хочуть замістити російський імпорт. Запрацює автоматична система, що оброблятиме цю інформацію й направлятиме до конструктора в концерн. Менеджер концерну відстежуватиме стадії виконання заявки та контролюватиме, щоб вона не загубилася і не спрацював ніякий людський фактор.

Спецекспортери

В Україні налічується шість державних компаній — спецекспортерів, які мали монопольне право на продаж зброї. З огляду на випадки неефективної конкуренції між ними та низьку продуктивність деяких спецекспортерів концерн вирішив скоротити їхню кількість.

Наразі немає можливості залишити лише одного спецекспортера, враховуючи специфіку продажів зброї на міжнародних ринках. Умовно, якщо хтось поставляє зброю до В’єтнаму, то Китай до цього ставиться негативно, тому, звичайно, не буде мати справи з цим постачальником. Але якщо продукцію до В’єтнаму постачатимуть різні юридичні особи, то Китай така ситуація влаштовує.

Раніше у шістьох спецекспортерів була монополія на поставки за кордон зброї та товарів подвійного призначення, нині вона зруйнована. Зараз право займатися самостійною експортною діяльністю мають 12 приватних виробників зброї. І тенденція до збільшення частки приватного бізнесу в оборонній сфері зберігається.

Теоретично компаніям з ліцензією спецекспортер не потрібен. Але експортна діяльність у такому специфічному бізнесі потребує відповідної освіти, знання мов, позицій в країні. До того ж це достатньо витратний процес, адже свою продукцію необхідно представляти на виставках, возити її на випробовування, їздити у відрядження, приймати делегації.  

bondar 6ac7fРоман Бондар, заступник генерального директора з трансформації концерну “Укроборонпром”

— Вже зараз завершено тріаж — оцінку всіх активів концерну. Ті, що в середньостроковій перспективі не повинні бути частиною “Укроборонпрому”, не виробляють продукцію військового призначення та не беруть участь у виконанні держ­оборонзамовлення (близько 30), будуть передані у Фонд держмайна.

Перший етап реформи “Укроборонпрому”— стабілізація через корпоратизацію, перетворення концерну на акціонерну компанію. Далі буде консолідація — об’єднання в дивізіони підприємств, які працюють в одній ніші. Об’єднання дасть синергію, і великі підприємства зможуть робити спільні проекти з приватними місцевими та іноземними компаніями.

Приватний бізнес в ОПК

До початку війни приватний сектор в українському ОПК був вкрай незначним сегментом. Багато хто взагалі починав з волонтерства і вже потім став розвивати бізнес. Нині процес зростання кількості приватних оборонних компаній дещо пригальмував, хоча час від часу з’являються дійсно цікаві і проекти, і підприємства.

2ukr 86423У приватного виробника зброї є ціла низка проблем. У питаннях фінансів, наприклад, потребує вдосконалення система ціноутворення на продукцію оборонного призначення; відсутній особливий режим кредитування підприємств — виконавців державного оборонного замовлення (ДОЗ) банківськими установами; є неузгодженість трирічної системи планування ДОЗ із відповідними строками бюджетного планування в державі.

ДОЗ на 2020 р. наразі не підписане, 2019 р. деякі контракти за ДОЗ були “підписані” з виконавцями лише у грудні. Фактично вже за нової команди кошти були поділені в авральному режимі. Поточного року за напрямком “Розвиток озброєння та військової техніки” Міноборони виділений найбільший фінансовий ресурс за всю історію незалежної України — 21 млрд грн. Плюс 9,1 млрд грн — під державні гарантії. Тобто загалом понад 30 млрд грн. Чим пізніше ухвалене ДОЗ, тим більші ризики його невиконання, але й тим більше йде на “відкати” та “в кишені”.

Розвитку вітчизняної оборонної галузі заважає також недосконала нормативно-правова база в оборонно-промисловій сфері. Наприклад, досі немає законів, які б чітко врегульовували питання оборонних закупівель і створення та виробництво озброєнь. Певні зрушення в цьому аспекті є (законопроект “Про оборонні закупівлі”, розглянутий парламентом у першому читанні та прийнятий за основу), тож бізнес сподівається на зміну правил гри на ринку озброєнь на краще.

Тим часом приватний постачальник має і вкрай обмежений доступ до інформації щодо програми переозброєння армії. Він незнайомий з пріоритетами інноваційно-технологічного розвитку, тому не знає, куди спрямовувати свої зусилля.

Проте найголовніша проблема для розвитку приватного оборонного бізнесу є досить банальною: відсутність коштів у головного замовника — держави. “Для того щоб наш бізнес розвивався, необхідні замовлення. Оборонні підприємства не мають достатньої кількості замовлень. А якщо вони і є, то нині створені умови, за яких оборонний бізнес залишається умовно рентабельним — у межах 8%”, — зазначає Олег Висоцький, голова правління Ліги оборонних підприємств.

visotskiy 4395cОлег Висоцький, голова правління ГС “Ліга оборонних підприємств України”

— У державних спец­експортерів величезний досвід, і вони мають великі особисті зв’язки за кордоном. У приватного бізнесу зазвичай таких зв’язків немає. Ми активно спів­працюємо з “Укроборон­промом” у спільних пошуках замовлень, спільно беремо участь у виставках. “Укроборонпром” дуже часто розміщує приватну продукцію на своєму стенді під час виставок, тобто намагається максимально підтримувати приватних виробників.

Приватний експорт

Зараз в Україні діють більше сотні приватних компаній — виробників зброї та боєприпасів. Експортна ліцензія для виробників зброї погоджується Мінекономрозвитку, Міноборони, МЗС, а також СБУ, розвідувальними органами і Службою експортного контролю. Це достатньо тривалий процес, але він реальний.

Переважна більшість приватних компаній свої експортні операції здійснюють, користуючись послугами державних спецекспортерів. Серед переваг тут можна виділити наявність налагоджених зв’язків і механізмів, які мають державні посередники. Навіть ті приватні компанії, які отримали відповідний дозвіл, часто користуються їхніми послугами.

Водночас процес отримання бізнесом дозволів на власну зовнішньоекономічну діяльність триває, і таке бажання приватники мають. Незначна кількість підприємств, що мають ліцензію, пояснюється не лише складністю її отримання, а й тим, що потрібний також товар, який мав би шанси на міжнародних ринках.

Загалом, бізнес зацікавлений в отриманні експортних дозволів, бо умови значно вигідніші, ніж при виконанні ДОЗ. Кошти, отримані за іноземними замовленнями, дозволяють розвивати виробництво, фінансувати нові розробки, зрештою триматися на плаву. На жаль, виконання держзамовлення всього цього забезпечити не в змозі.

 

Андрій Зінченко