Вівторок, 03 квітня 2018 12:54

Все будде добре

Буддійський світогляд відкриває чудові можливості для досягнення як особистого щастя, так і успіху ділових спільнот

Дві з половиною тисячі років тому царевич Сіддгартха Ґаутама з царського роду Шак’їв, що володів землями десь на кордоні сучасних Індії та Непалу, вирішив зректися розкошів, майбутнього володарювання троном, залишити жінку з дитиною та піти на пошуки істини. Зречення багатства та прийняття стилю життя тодішніх “хіппі” було поширене серед юної знаті того часу. Для когось це було просто забаганкою, спробою пожити безтурботним життям. Проте Сіддгартха заперечував звинувачення у спробі уникнути відповідальності перед сім’єю та власним народом. Навпаки, за його словами, незважаючи на владу, можливості його батька-царя і його, як майбутнього царя, обмежені та не дозволяють зробити людей дійсно щасливими: багатство втрачається, зовнішня краса мінлива, бажання швидко перетворюються на свою протилежність. Сіддгартха шукав універсальний метод і, як справжній вчений, досліджував на собі, іноді з ризиком для життя, всі можливі способи досягнення стану без обмежень (Нірвани). Він досяг того, що шукав, став Буддою (Просвітленим) та описав шлях до цього, який назвав Серединним, тобто гармонійним, що пролягає між крайнощами ідеалізму та нігілізму. А також описав досить обґрунтовані та зрозумілі методи, що дозволяють досягти цього стану. Відтоді його вчення не залишилось застиглою догмою, а продовжує розвиватись завдяки численним послідовникам і лініям передач, що йдуть від перших учнів Будди Шак’ямуні, а також відповідно до запитів і викликів кожного з історичних періодів. Бути щасливим у будь-який час та за будь-яких обставин — про це мріє кожна людина завжди. Питання в тому, чим може бути корисне вчення, що народилось в античний період, для сучасного суспільства.

Між трьома стовпами

Буддизм не декларує віру у щось потойбічне, а пропонує почати пошук універсального внутрішнього джерела щастя з першого кроку — знаходження і нівелювання причини страждань і невдоволеності у власному житті. Кожна пересічна людина вважає себе більш-менш вільною у прийнятті рішень, гідною кращої долі та негаразди й невдачі зазвичай сприймає як кричущу несправедливість по відношенню до себе. Але кожен момент життя, приймаючи рішення в оточуючому світі, психологічно ми граємо в одну й ту саму гру, напівсвідомо обираючи один з трьох гарантовано програшних (питання лише в часі) варіантів. Як мала дитина, ми або хапаємось за “іграшку”, або невдоволено відштовхуємо її, або байдуже проходимо повз. Три затьмарення — бажання, невдоволення та байдужість — керують практично всіма діями звичайної людини та швидко змінюють одне одного. Причому буддизм стверджує, що наше рішення лише виглядає вільно прийнятим, а насправді є запрограмованим результатом нескінченної низки попередніх причин, більшість з яких ми навіть уявити не можемо. І в мить чергової дії ми знову формуємо наш результат “вільного” прояву у прийнятті рішень в найближчому або далекому майбутньому. Вся ця нескінченна послідовність причин, дій та результатів відома як “карма”.

Назустріч особистому щастю

Звичайно, намір стати буддистом і вирушити у внутрішній пошук особистої Нірвани виникає далеко не у кожного. Але механізми впливу трьох “стовпів” на наше світосприйняття та методи роботи з цією проблемою, напрацьовані буддійськими майстрами за тисячоліття, універсальні і дієві для будь-кого незалежно від культурних традицій та духовних уподобань. Тут не йдеться про відмову від будь-яких бажань або втечу від труднощів. Одне лишень усвідомлення механізму і зосередження на дії трикутника “бажання — невдоволення — байдужість” у нашому повсякденному житті зменшує чіпляння за речі, понижує градус невдоволення від небажаного та підвищує уважність до оточуючого світу. Це дозволяє адекватніше сприймати дійсність. А також звільняти простір у свідомості для так званого “глибинного добра”. В теорії на рівні глибинної свідомості зникають усі обмеження у сприйнятті “особисте — чуже”, а також вивільняється безмежний енергетичний ресурс для ефективної діяльності в оточуючому світі та відчуття особистого щастя. Адже кружляння в “трикутнику” виникає через оманливе сприйняття оточуючого світу як усталеного і себе як окремої особистості.

В цьому сенсі з буддизмом багато в чому погоджується сучасна наука, наприклад квантова фізика. При дослідженні поведінки елементарних часток вчені виявили низку дивних фактів: частки елементарно перетворюються на сплески світла, без проблем подорожують крізь тривимірний простір, а також змінюють свою траєкторію від одного факту спостереження свідком ззовні, тобто залежні від свідомого споглядання. Таким чином, свідомість на квантовому рівні є інструментом керування “своїм” світом.

Це саме те “квантове світло”, невичерпне джерело енергії, що надихає нас на творчу реалізацію, дає легкість у вирішенні проблем та бажання робити суспільно корисні речі без пошуку особистої вигоди.

01 48

Традиційне зображення мандали царя Гесара, що правив Тібетом в X в.

Крізь хмари звичних емоційних реакцій проглядають проблиски чотирьох якостей, що в буддизмі характеризуються як невичерпні:

  •  співчуття: вміння відчути та розділити чужі негаразди, а також допомогти у межах своїх можливостей;
  •  співрадість: готовність порадіти досягненням інших як своїм особистим, без тіні заздрості;
  •  дружелюбність: дружнє (не награне) ставлення до кожної людини, з якою зводить життя;
  •  рівністність: вміння зберігати спокій і внутрішній баланс незалежно від обставин та подій оточуючого життя.

Чимало людей знаходять цей шлях інтуїтивно, завдяки правильному вихованню та освіті, особистим якостям та уподобанням. Або як наслідок важких випробувань, що підкидає доля. Або за допомогою медитативних тренінгів, що стали доволі популярними останніми роками. Буддійськими традиційними базовими техніками медитації є шаматха (зосередження) та віпаш’яна (усвідомлення).

Як відбувається перехід від особистого “кайфу” (сучасні дослідження змін стану мозку під час медитації підтверджують значну активізацію внутрішніх хімічних процесів, що породжують відчуття радості) до продуктивної діяльності у суспільстві, краще за все розглянути на прикладі трьох історичних етапів розвитку буддизму.

Гуртом до успіху

Гінаяна: шлях до особистого щастя. Початковий буддизм часів Будди Шак’ямуні (Гінаяна, або Мала Колісниця) сповідує чернечий стиль життя, і його послідовники шукають особисту Нірвану. Цей підхід характеризується свідомим та досить суворим відходом від суспільного життя.

Магаяна: від себе до інших.

З часів видатного індійського практика та філософа Нагарджуни (II-III ст.) розпочався період виходу буддизму у широкий світ. Ця буддійська школа (Магаяна, або Велика Колісниця) для своїх послідовників затверджує як найважливіший принцип “бодгісаттви” (санскр. “бодгі” — пробудження, “саттва” — істота): оскільки на глибинному “квантовому” рівні бодгісаттва єдиний з усіма іншими живими істотами, він не може вважати своєю ціллю лише особисте щастя, а готовий весь час і сили, що в нього є, віддати на досягнення щастя разом з усім суспільством. Ба більше, Магаяна вважає все людство однією великою сім’єю, щастю якої бодгісаттва ладен присвятити своє життя, плекаючи внутрішній стан глибинного добра. Звичайно, більш ніж малоймовірно досягти у власному житті щастя для всіх людей, але подібна мотивація неймовірно змінює якість особистого життя. Дозволяє з легкістю відкидати мінливий непотріб повсякдення та плекати гідні цілі.

Ваджраяна: створення ефективних людських спільнот.

Третій етап розвитку (Ваджраяна, або Алмазна Колісниця), що розпочався у VIII ст., у часи видатного тібетського реформатора та йога Подмасамбгави, затвердив принцип організації людських спільнот, що має назву “мандала”. Це відцентрова структура, що розгортається в оточуючий світ завдяки діючому імпульсу енергії, на зразок сонячних систем або атомних структур. Крім центрального джерела довготривалість мандали значною мірою залежить від концентрично розташованих зовнішніх елементів: якщо центральний імпульс у них не згасає, а резонансно посилюється, мандала несе енергію далеко в оточуючий світ. Тобто йдеться про коректно організоване, ієрархічно структуроване стійке товариство однодумців.

Принципи бодгісаттви (діяльність на користь людства) та мандали (гармонійно побудована відцентрова структура) дозволяють створювати стійкі, ефективні в досягненні цілей громади чи привносити в існуючі більше сенсу та відчуття вдоволення від виконання найбуденніших обов’язків. Це можливо на рівні як окремих компаній, так і цілих країн. Існує чимало легендарних історій про щасливі країни на зразок Шамбали. Наприклад, тибетські літописи розповідають про діяльність царя-бодгісаттви Гесара, який у X ст. побудував у Тибеті справді щасливе суспільство, попередньо звільнивши його від ворогів. Саме Гесар і став центром мандали, оточивши себе колом підлеглих-однодумців, які допомогли втілити прогресивні ідеї лідера у життя. Стверджується, що цей історичний феномен проіснував ще кілька поколінь навіть після смерті правителя.

На рівні окремої компанії

Етапи розвитку буддизму яскраво і, головне, з практичного боку демонструють, як можуть змінюватись цілі та характер діяльності як окремої людини, що працює в компанії, так і компанії в цілому. Західні компанії наразі активно долучають тренерів для проведення медитативних сесій всередині колективів. Щонайменше, може йтися про розслаблюючий та оздоровчий ефект. “Через стрес мені довелось спробувати медитацію” — вислів генерального директора CRM-системи Salesforce Марка Бенефа є типовим. Але без розуміння психологічного фундаменту, на якому базуються проблеми пересічної людини, та без мотивації найвищого ґатунку результат буде тимчасовим. Саме так вважає гуру Кремнієвої долини інженер- програмувальник та вчитель медитацій Чад-Менг Тан: “Співчуття може привести ваш бізнес до процвітання”. На його думку, лише просвітлені та натхненні співробітники здатні створювати нові продукти та робити відкриття.

Комплексний підхід (від медитацій для вирішення поверхневих проблем і внутрішнього усвідомлення глибинного добра до побудови мандали компанії, керуючись мотивацією бодгісаттви) може дати позитивний ефект, що може розширити вплив компанії далеко за межі пересічних бізнес-інтересів. Що є нагальною потребою та викликом часу.

Тому, як не дивно, прибуток наразі перестає бути головною рушійною силою сучасної ділової структури. Керівництво, “заряджене” вищою ціллю, автоматично гуртує навколо себе послідовників, здатних посилити відцентровий імпульс новоствореної мандали. Гроші мають прийти як відлуння позитивної енергії, що генерується в оточуюче суспільство. Саме так відкриваються нові можливості та розширюються сфери діяльності. Як висловився в цьому сенсі буддист та легенда IT-світу Стів Джобс, “ви побачите набагато більше, ніж бачили раніше”.

 

 

Дополнительная информация

  • Автор: Ігор Найденко
Прочитано 17995 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
NOT ROOT---counter < 0 ---not Root, not-buy, counter fail---9---0

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.