Наймолодшим студентом України став 15-річний тернополянин

На фото Мирослав Корицкий
389
На фото Мирослав Корицкий

Однокласники Мирослава Корицького 1 вересня підуть в 11 клас, а він у 15-річному віці став студентом Тернопільського національного економічного університету – наймолодшим студентом України.

Хлопець змалечку звик крокувати життям «екстерном». Зокрема у 4 роки почав відвідувати недільну школу, в перший клас Тернопільської ЗОШ №24 пішов у 5 р. — був наймолодшим у класі і школі. «Я пішов у школу так рано не заради того, щоб якнайшвидше її закінчити,– розповів «Погляду» Мирослав. – Просто мені було нудно в дитячому садку й не хотів більше туди ходити. Молодший брат Олександр і сестричка Анна-Марія так само пішли у перший клас у 5 і 6 років відповідно».

Наймолодший студент України ніколи не був відмінником. «До 7 класу вниз мене «тягнули» фізкультура та англійська, згодом – алгебра і фізика, – розповів Мирослав. – Вважаю, що оцінки в школі – не показник. Серед моїх товаришів є хлопець, в якого середній бал складає 6-7, але він дуже ерудований. З фізики, яку складатиме на ЗНО, у нього зараз 5 балів. Втім, я впевнений, що він підготується і складе іспити дуже добре. Тобто, школа дає тільки базові знання, а гнатися за оцінками – це не для мене».

– До того, як став екстерном, дуже цінував «папірчики» – грамоти і відзнаки, – жартує Мирослав. – Назбиралося їх близько 50. Але є з них все-таки кілька знакових – за участь у таборі «Euro camp ‘2016» у Славському Львівської області. Там нам розповідали про європейські цінності, цікаво навчали, словом «бомбезний» досвід. Ще ціную кілька грамот за участь у німецькомовних таборах в Україні. Якетнічний німець, з 9 років вивчаю німецьку, – прадідусь і прабабуся по маминій лінії були німцями.

Закінчити школу екстерном Мирослав вирішив спонтанно на канікулах минулої зими. «Якось під час прогулянки зателефонувала мама і розповіла про можливість пройти програму 11 класу за півроку, – зазначив хлопець. – Відтакпочав готуватися – самостійно, без репетиторів. Я не ставив перед собою цілі скласти ЗНО на 190 чи 200 балів. Просто хотів перевірити себе. Влаштовувати собі «дедлайни» приносило мені неабияке задоволення. Інколи вчився до пізньої ночі, на третину зменшив прогулянки з друзями, зменшив час і для ігор. На комп’ютері в мене – жодної гри. Хобі – слідкувати за англійським футболом – довелося теж обмежити в часі. Загалом вважаю, що підготувався доволі непогано». Крайні півроку Мирослав Корицький одночасно вчився у 10-А і 11-А класах Тернопільської ЗОШ №24.

Для ЗНО готував історію України, українські літературу і мову, географію. «Іспит з предмету, до якого найменше готувався, склав найкраще– це географія, якою цікавлюся з дитинства, – каже хлопець. – Програму з географії перед тестами ЗНО повторив за півтора тижні. За результатами оцінювання з географії отримав 183 бали, з історії – 169, мова і література – 151 балів». Шпаргалки для ЗНО, зізнається, писав, але знаючи, що не підглядатиме на іспиті, мовляв, так краще запам’ятовується матеріал.

Найкурйознішим питанням під час ЗНОМирослав вважає про те, в якому місті України розташований центр з виробництва шин: «Правильна відповідь — Біла Церква, хоч я відповів – Харків».

Про вступну кампанію в університет Мирослав дізнався за тиждень до її закінчення. Тому й тут довелося рухатися в «екстра-режимі».

– Цей рік в Україні вважають дуже складним для вступників, – каже першокурсник, – адже держзамовлення скорочено на 300%.Спочатку я не потрапив на державне навчання. Але в приймальній комісії ТНЕУ нам з мамою порадили звернутися із клопотанням у Міністерство освіти і науки України щодо виділення додаткогового державного місця.Враховуючи мій вік і досягнення, МОН пішло нам назустріч, відтак додали ще одне державне замовлення – для мене. Цього літа про мене дізналася чи не вся країна, у цьому посприяв тато мого однокласника Максима – Михайло Окаринський, з яким познайомилися на випускному. Він дізнався про мої успіхи та написав пост у Facebook, мовляв, дивіться не на цінники суконь випускниць, а на знання. Після цього мною зацікавилися журналісти, вийшло кілька публікацій в газетах, інтернет-ЗМІ, по телебаченню. Сьогодні (24 серпня –ред.) їду в Київ на запрошення телеканалу «Інтер».

Мирослав подавав документи на вступ у ТНЕУ (спеціальності «Підприємництво та біржова діяльність», «Політологія», «Міжнародна економіка»), серед інших пріоритетом у нього була спеціальність вчителя історії в ТНПУ ім. В. Гнатюка. В результаті хлопець пройшов на «Міжнародну економіку», цей факультет з поглибленим вивченням німецької мови, у перспективі можна вступити на навчання у виш Дрездена, про що мріє розумник-тернополянин.

– Вступ в університет з сім’єю не святкували, – розповів Мирослав. – Хоча батьки хотіли, я відмовив їх від цього, бо не вважаю це аж такою вагомою подією.

Зекономлений час Мирослав збирається інвестувати в навчання – мріє здобути кілька вищих освіт, зокрема навчатися у Дрезденському університеті, згодом вступити у Лейпцизький університет, щоб вивчати спортивний менеджмент.

Улюбленими уроками Мирослава Корицького в школібули німецька мова, географія, Всесвітня історія, фізкультура (волейбол, футбол, біг), українська література.

Мріє житии в Англії.

Тато– приватний підприємець, мама– домогосподарка.

За типом темпераменту - інтроверт.

5 улюблених застосунків на смартфоні: «Spots.ru», «Myscore», «Viber», «Танки», «MiFit».

Соцмережа-фаворит: Instagram.Крайній постпро сплячого борсука, якого побачив на відпочинку в Карпатах.

Улюблені вулиці в Тернополі– Винниченка і Карпенка, бо там живе багато друзів.

У дитинстві мрія збудувати машину-будинок завдовжки 30 метрів, з басейном.

За кордоном побував в Австрії, Угорщині, Росії.

Першу стипендію збирається витратити на заняття у тренажерному залі.

Джерело



Последние новости: